Sarcomyxa serotina

Опис

Sarcomyxa serotina росте в прохолодну пору року, коли більшість грибів уже закінчуються. Він утворює черепичасті, віялоподібні або мушлеподібні шапинки завбільшки до 9 см, зеленуватого кольору, зі щільними, яскраво-оранжево-жовтими пластинками знизу, розташованими на короткій, міцній ніжці.

Він росте на впалій деревині листяних дерев, іноді хвойних. Його іноді плутають із гливою звичайною, від якої він відрізняється зеленуватою шапинкою та оранжевими пластинками.

Тому ми не рекомендуємо збирати його для вживання в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Плодові тіла складаються переважно із зеленуватих, черепичастих віялоподібних або мушлеподібних шапинок (форми гливи), завбільшки до 9 см.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, яскраво-оранжево-жовті, прирослі до низхідних на короткій, міцній ніжці.

Ніжка

Коротка і міцна; подальші дані — немає даних.

М’якуш

Детальні дані відсутні; смак описується від м’якого до гіркого. Ніколи не куштуйте м’якуш на смак для оцінки їстівності.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремовий до жовтого. Спори гладкі, амілоїдні, 4–6 × 1–2 µm.

Місця зростання й поширення

Екологія. Росте на впалій деревині листяних дерев, іноді хвойних, у прохолодну пору року; у Північній Америці вважається індикатором закінчення грибного сезону.

Поширення. Велика Британія та Північна Америка; точні дані щодо поширення та статусу в Польщі — немає даних. Без правового захисту в Польщі.

Плодоношення. Пізня осінь, у пролудну погоду; точні місяці — немає даних.

З чим можна сплутати?

• Pleurotus ostreatus (глива звичайна) — Зазначено як вид, з яким його плутають. Sarcomyxa serotina має зеленуваті шапинки та яскраво-оранжево-жовті пластинки; детальні відмінності — немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше трапляється у зволожених лісах Полісся, Карпат та Лісостепу, де оселяється на відмерлій деревині бука, вільхи чи берези.
• Через подібну форму українські грибники нерідко плутають його зі звичайною гливою, хоча цей вид вирізняється характерними оливково-зеленкуватими відтінками шапинки та жовтуватими пластинками.
• Свою поширену в Україні назву «глива пізня» він отримав завдяки здатності з’являтися у лісах наприкінці осені, успішно витримуючи перші відчутні заморозки.