Pleurotus ostreatus

Опис

Глива звичайна росте скупченнями, що нагадують устричні мушлі: великі й малі шапинки мушлеподібної чи віялоподібної форми розміром 5-25 см, часто зрослися між собою, прикріплені до деревини боком. Колір мінливий: від сіро-коричневого та попелясто-сірого до сталево-блакитного та фіолетового. Пластинки скупчені, від білуватих до сірих, глибоко спускаються на коротку, товсту білу ніжку.

Вона росте на мертвій деревині, рідше на ослаблених живих листяних деревах: буках, грабах, вербах, тополях і березах. Плодові тіла з’являються пізньої осені, з кінця жовтня і взимку, а за м’якої зими також і під час неї. Вона поширена по всій Польщі.

Найкращими є молоді плодові тіла; старі стають жорсткими, особливо ніжка. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте та не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5-25 см (у деяких описах вказано 2-30 см). Спочатку випукла з довго загорнутим краєм, згодом мушлеподібна, віялоподібна чи лійкоподібна; прикріплена до субстрату боком. М’яка та пружна, поверхня гладка й гола, вкрита білим повстистим нальотом лише біля ніжки. Колір мінливий: різні відтінки коричневого, попелясто-сірого, сіро-коричневого, сталево-блакитного та фіолетового (за деякими описами від білого через сірий до коричневого). Край гладкий, часто хвилястий або лопатевий.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки скупчені, глибоко спускаються на ніжку, від білуватих до сірих, навіть фіолетових у старих екземплярів (за деякими описами білуваті, іноді жовтіють).

Ніжка

Коротка та товста, 1-4 см, біла чи сіра, бічна або прикріплена до деревини з боку (практично відсутня в деяких плодових тілах); гола, вкрита щетинками лише біля основи.

М’якуш

Біла; в шапинці м’яка в молодому віці, пружна та жорстка в старих, у ніжці коркувата й дерев’яниста в старих. Смак злегка кислуватий; запах гіркувато-солодкий, що нагадує бензальдегід або гіркий мигдаль, за іншими описами злегка анісовий. Дані про зміну кольору на зрізі відсутні.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий (за деякими описами від білого до бузково-сірого, найкраще помітний на темному тлі). Спори еліпсоїдні, гладкі, 8-11 × 3-4 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, біла гниль деревини, первинний руйнівник листяної деревини, особливо бука; за деякими описами вона також іноді є паразитом живих, старих, ослаблених або пошкоджених дерев (інші стверджують, що вона є виключно сапротрофом). Росте на грабі, буках, вербах, тополях, робинії несправжньоакацієвій, березі та волоському горіху, зазвичай скупченнями. Міцелій є хижим: паралізує і перетравлює нематод (що дозволяє йому отримувати азот). Акумулює літій.

Поширення. Поза Антарктидою вона зустрічається на всіх континентах і багатьох островах; поширена в Польщі. Юридично не захищена. У північно-західній частині Північної Америки її замінюють Pleurotus pulmonarius та Pleurotus populinus.

Плодоношення. У Польщі з кінця жовтня до зими (за м’якої зими також і взимку), іноді ранньою весною. У Великій Британії плодові тіла можуть з’являтися протягом усього року. Морозостійка; для утворення плодових тіл їй потрібно багато світла.

З чим можна сплутати?

• Pleurotus pulmonarius (глива легенева) — Бліда шапинка, запах анісу, плодоносить з раннього літа до осені.
• Pleurotus dryinus (глива дубова) — Блідіша, білувата шапинка зі злегка ворсистою поверхнею.
• Pleurotus cornucopiae (глива ріжкова) — Лійкоподібна шапинка та ребриста ніжка.
• Sarcomyxa serotina (саркомікса пізня) — Менша, часто із зеленуватими відтінками; ніжка жовта, пластинки спускаються менше і утворюють чітку межу між шапинкою та ніжкою.
• Omphalotus olivascens, Omphalotus nidiformis, Clitocybe dealbata, деякі Lentinellus — Отруйні подібні види (переважно за межами Європи); види роду Lentinellus мають пластинки з рваними краями та дрібноволосисту шапинку. Подальші деталі відсутні.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні глива звичайна має кілька давніх народних назв, зокрема «печериця деревна» та «підглиця», які виникли через її особливість оселятися на стовбурах старих листяних дерев.
• Цей вид трапляється практично по всій території українського Полісся, Лісостепу та в Карпатах, тому не занесений до Червоної книги України й вважається цілком звичайним для місцевих лісів.