Hypoxylon fragiforme

Опис

Гіпоксилон бука — твердий вуглистий невеликий гриб, що утворює дрібні напівкулясті або сплощені горбки на мертвій деревині, зазвичай 2–9 мм у діаметрі. Молоді горбки іржаво-червоні та вкриті дрібними горбочками; з віком вони темнішають до бурого й чорно-бурого кольору. Горбки часто зростаються в неправильні скупчення.

Росте на мертвих стовбурах, пеньках і гілках листяних дерев, найчастіше на буку, і є звичайним у Польщі. Його можна знайти протягом усього року.

Його важко відрізнити неозброєним оком від інших гіпоксилонів; найближчий вид, Hypoxylon howeanum, має гладкішу поверхню, а надійне розрізнення потребує мікроскопа. Він неїстівний: має тверду, вуглисту м’якоть і не має кулінарної цінності.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Гриб не утворює шапинки, а плодове тіло у формі подушкоподібної строми. Строма майже кругла або напівкуляста, сплощена; окрема має 2–9 мм у діаметрі (за деякими описами до 15 мм) і 1,5–7 мм заввишки. Сусідні строми часто зливаються в неправильні скупчення. Поверхня іржаво-червона (у молодості червонувата), нерівна, вкрита «бугорками» перитеціїв (близько 15–25 у зрілому стані). Старші строми поступово буріють: від іржавого до бурувато-червоного, бурого й, нарешті, чорно-бурого кольору.

Гіменофор (низ шапки)

Типового гіменофору немає. Спороносні аски містяться в перитеціях, занурені в строму; остіоли чорні, розташовані врівень з поверхнею строми або трохи заглиблені. Перитеції яйцеподібні, 0,25–0,38 мм у діаметрі та 0,45–0,65 мм заввишки.

Ніжка

Відсутня; строма сидить безпосередньо на субстраті.

М’якуш

Під поверхнею строми є оранжево-червоні гранули; під перитеціями серцевина чорна, тверда й вуглиста. У KOH плодове тіло виділяє оранжеві пігменти. Запах і смак не мають діагностичного значення; м’якоть не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Спори (аскоспори) темно-бурі, еліпсоїдні, нерівносторонні, часто серпоподібні, 10–15 × 4,8–6,8 мкм. Аски циліндричні, 135–180 × 7–10 мкм. Колір спорового відбитка: даних немає.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що росте на мертвій деревині листяних дерев: на стовбурах, пеньках і гілках. Трапляється переважно на буку, але також відзначений на березі, вільсі, грабі, тополі, дубі, горобині та липі. Часто росте разом з трутовиком, відомим польською як «wrośniak szorstki», і разом з ним належить до перших грибів, що розкладають мертву деревину. Його плодові тіла паразитує гриб Dialonectria episphaeria, який утворює червоні кулясті плодові тіла.

Поширення. Європа, Північна Америка, Азія та острови Індійського океану. Звичайний у Польщі. У Польщі не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. Протягом усього року.

З чим можна сплутати?

• Hypoxylon howeanum — Гладкіша поверхня, без виразних «бугорків» перитеціїв; спори дрібніші. Анаморфа розташована на променистих тяжах гіфів, що нагадують біле павутиння. Обидва види мають однаковий хемотип і іноді зростаються разом, тому надійна ідентифікація потребує мікроскопа.
• Hypoxylon fuscum — Менші строми (до 4 мм у діаметрі); росте на ліщині та вільсі.
• Hypoxylon rutilum — Також росте на буку; відрізняється мікроскопічно дрібнішими спорами.
• Види родів Annulohypoxylon, Nemania та Rosellinia — Подібні вуглисті строми на мертвій деревині; для їх розрізнення потрібні мікроскопічні та хімічні ознаки.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні гіпоксилон ламкоподібний (Hypoxylon fragiforme) не належить до рідкісних видів: його немає в Червоній книзі України, бо це звичайний сапротроф на мертвій деревині.
• Найзатишніше він почувається там, де росте бук, тобто в карпатських букових лісах. Саме такі праліси українських Карпат входять до спільного об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат», і на мертвих буках там можна шукати його червонувато-бурі горбки.