Lentinus substrictus

Опис

Твердочіпник війчастий — невеликий жорсткий гриб із круглою, плоскою або трохи опуклою шапинкою діаметром 1–12 см. Поверхня шапинки матова, луската й часто щетинисто-волосиста, особливо біля краю, а її колір дуже мінливий: від жовтого та іржавого до сіро-бурого й майже чорного. Нижня сторона складається з дуже дрібних правильних пор, блідіших за шапинку. Ніжка коротка, жорстка, горіхового або сірувато-жовтого кольору, часто з короткими щетинистими волосками.

Росте на опалих гілках і стовбурах листяних дерев у лісах, парках і садах; на хвойних трапляється рідко. У Польщі поширений. Плодові тіла з’являються протягом усього вегетаційного періоду, найчастіше навесні, з квітня по травень, рідше восени.

Від схожих видів Lentinus його можна відрізнити за дуже дрібними порами та волосистим краєм шапинки й ніжкою. У Lentinus brumalis (зимового твердочіпника) пори помітно більші, і він росте переважно взимку та навесні, а Lentinus arcularius (весняний твердочіпник) також має великі пори. Вид неїстівний.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 1–12 см, товщина 0,2–0,8 см; за формою кругла, плоска або трохи опукла, іноді з невеликим вістрям, рідко увігнута. Край гострий, тонкий, загнутий досередини, іноді хвилястий або лопатевий. Поверхня матова, вкрита дрібнішими або більшими лусочками, у старіших екземплярів із сіткою тріщин, щетинисто-волосиста по всій поверхні або лише біля краю. Колір дуже мінливий: жовтий, іржавий, сіро-бурий, тютюново-бурий, палевий або майже чорний.

Гіменофор (низ шапки)

Трубчастий (трубочки та пори). Трубочки завдовжки 0,5–2 мм, з дуже тонкими стінками, трохи збігають на ніжку. Пори дуже дрібні, правильні, приблизно 4–6 на 1 мм. Колір гіменофора помітно блідіший за шапинку.

Ніжка

Зазвичай центральна, рідше ексцентрична; висота 2–3 см (винятково до 6 см), товщина 0,2–0,7 см. Жорстка, циліндрична, іноді дугоподібно вигнута, подекуди із потовщеною основою. Поверхня гладенька, волокнисто-луската або вкрита короткими щетинистими волосками; колір горіховий, сірувато-жовтий до світло-каштанового.

М’якуш

Даних про колір, зміну кольору, запах і смак м’якоті немає. М’якоть куштувати не слід.

Споровий відбиток і спори

Колір спорового порошку: даних немає. Спори ковбасоподібні до циліндричних, 5–7 × 2 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Росте на мертвій деревині: на опалих гілках і стовбурах листяних дерев, рідко на хвойних. Трапляється в різних типах лісів, парках і садах.

Поширення. Поширений у Європі, зафіксований у більшості країн; поза Європою повідомлявся з Аргентини, Парагваю, Бразилії та Тайваню. У Польщі поширений. У Польщі не охороняється законом.

Плодоношення. Плодові тіла з’являються протягом усього вегетаційного періоду, найчастіше навесні (квітень–травень), рідше восени (серпень–листопад).

З чим можна сплутати?

• Lentinus brumalis (зимовий твердочіпник) — Помітно більші пори, менш волосиста ніжка; плодові тіла з’являються переважно взимку та навесні.
• Lentinus arcularius (весняний твердочіпник) — Великі пори.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українській мікологічній літературі цей гриб відомий як трутовик війчастий. Назва походить від слова «війки»: по краю його капелюшка стирчать дрібні щетинки, схожі на вії.
• Цей гриб не внесений до Червоної книги України і не належить до рідкісних видів. Він росте в листяних лісах, парках і садах України на відмерлих гілках та колодах листяних дерев. З’являється він одним із перших, ще навесні та на початку літа.
• В Україні його часто плутають з іншими дрібними трутовиками з тонкою ніжкою, зокрема з трутовиком зимовим і трутовиком сітчастим. Відрізнити його можна за війчастим краєм капелюшка, дрібними й рівними порами та опушеною ніжкою.