Mutinus caninus

Опис

Мутинус собачий (Mutinus caninus) — невеликий стрункий гриб у формі загостреного пальця заввишки 10–16 см і завтовшки близько 1 см. Він жовтувато-білий або блідо-оранжевий, а верхівка вкрита темно-оливковою слизовою масою спор, яка з часом зникає й оголює абрикосову або оранжеву верхівку. Росте з білуватого яйця, частково зануреного в підстилку, а при основі залишається вольва.

Росте влітку й восени, зазвичай невеликими групами, у вологих тінистих листяних лісах на родючих ґрунтах, на опалому листі та деревних рештках. У Польщі трапляється рідко. Молоді плодові тіла пахнуть слабко, а старші мають неприємний запах, що приваблює комах.

Від веселки звичайної його можна відрізнити за меншими розмірами, стрункою формою та слабшим запахом. Гриб неїстівний.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Виразної шапинки в звичному розумінні немає: верхня частина плодового тіла загострена, конусоподібна, покрита тонким шаром глеби, тобто темно-оливково-коричневої слизової спороносної маси з сильним запахом. Після розсіювання глеби верхівка абрикосова або жовто-оранжева; під глебою вона темно-оранжева.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинок і трубочок немає. Гіменофором є глеба, що вкриває верхню частину плодового тіла, у якій розвиваються спори.

Ніжка

Молоде плодове тіло яйцеподібне (заввишки 2–4 см, завширшки 1–2,5 см), білувате, частково занурене в підстилку, з білими міцеліальними тяжами при основі. Яйце має міцну зовнішню оболонку (перидій) і драглисте внутрішнє покриття. Після розриву яйця плодове тіло протягом кількох годин виростає до висоти 10–16 см і товщини близько 1 см. Ніжка (receptaculum) циліндрична, дуже крихка, ямчаста, зазвичай трохи зігнута, жовтувато-біла, жовта або блідо-оранжева. При основі залишається вольва із залишків яйця.

М’якуш

Губчасте, всередині порожнисте, крихке. Запах молодих плодових тіл іноді приємний, нагадує тютюн або фрукти; старші плодові тіла пахнуть подібно до веселки звичайної, але набагато слабше (описували також запах котячих фекалій). М’якуш не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Спори еліпсоїдні, гладенькі, забарвлені (в масі оливкові), розміром 4–5 × 1,5–2 µm. Спори розносяться комахами, яких приваблює запах глеби.

Місця зростання й поширення

Екологія. Росте на листяній підстилці та на дрібних деревних рештках, зазвичай невеликими групами. Є сапротрофом. Плодові тіла іноді поїдають мурашки та личинки мух, що розвиваються.

Поширення. Поширений: Євразія та схід Північної Америки, зафіксований на всіх континентах, крім Африки та Антарктиди. У Польщі трапляється рідко; у Червоному списку рослин і грибів Польщі має категорію V (вразливий). Раніше в Польщі перебував під суворою охороною, але 9 жовтня 2014 року був виключений зі списку охоронюваних видів; нині в Польщі правовою охороною не охоплений. Його немає в переліку грибів, дозволених до продажу в Польщі.

Плодоношення. Літо й осінь, до пізньої осені.

З чим можна сплутати?

• Mutinus ravenelii (польською mądziak malinowy, мутинус Равенеля) — Рожевіший, з червоною верхівкою; північноамериканський вид, що поширюється в Європі.
• Mutinus elegans — Північноамериканський вид, дуже схожий на M. ravenelii; короткий і присадкуватий, з гострішою верхівкою.
• Phallus impudicus (веселка звичайна) — Більша, з виразною сітчастою шапинкою, вкритою глебою, і дуже сильним неприємним запахом.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб називають мутинус собачий. Назва є калькою латинського «caninus», тобто «собачий». Він належить до родини веселкових, тому в народному вжитку його часто зараховують до «веселок» разом із веселкою звичайною.
• В Україні мутинус собачий трапляється в тінистих вологих листяних лісах, зокрема дубових і букових, переважно в Поліссі, Лісостепу та Карпатах. Росте зазвичай невеликими групками і зустрічається нечасто.
• Через форму пальця з темним слизом на верхівці його іноді плутають з молодою веселкою звичайною. Але мутинус значно тонший і дрібніший, а його запах слабший.