Nectria cinnabarina

Опис

Нектрія циноброва не утворює типових грибів із шапинкою. На мертвих гілках і галузках листяних дерев з’являються численні дрібні (кілька міліметрів) яскраві бородавочки оранжевого або коралово-рожевого кольору, часто зібрані у великі групи. З віком вони темніють до темно-червоного або червонувато-бурого кольору й твердішають.

Вона дуже поширена і трапляється цілий рік на впалих гілках і зрубаних стовбурах, у лісах, парках, садах і городах. Найчастіше заселяє мертву або ослаблену деревину, але може також заражати здорові дерева через рани, тому в садах і на городах може бути проблемою.

Від подібних видів Nectria її зазвичай відрізняють за господарем і кольором подушечок, але надійне визначення деяких видів потребує мікроскопа.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Відсутня; вид не утворює плодового тіла з шапинкою. На корі розвиваються дрібні бородавчасті плодові тіла (спородохії) та перитеції.

Гіменофор (низ шапки)

Відсутня (аскоміцет). Нестатева стадія утворює спородохії: яскраво-оранжеві, спочатку рожевуваті, бородавчасті пустули діаметром близько 2–3 мм (в описах наводять 1–4 мм), які з віком темніють до червонувато-бурого кольору й твердішають. Поруч із ними, а за деякими описами всередині спородохіїв, розвиваються карміново-червоні, тверді перитеції діаметром 3,5–5 мм, у яких утворюються аскоспори.

Ніжка

Відсутня.

М’якуш

Не стосується; плодові тіла дрібні та тверді, без типової м’якоті. Не куштувати.

Споровий відбиток і спори

Конідії (нестатева стадія) одноклітинні, безбарвні, циліндрично-еліптичні, 5–7 × 2–3 мкм. Аскоспори (статева стадія) 12–20 × 4,5–6,5 мкм. Колір спорового відбитка: немає даних.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф на мертвій деревині та спорадичний слабкий паразит листяних дерев і кущів. Росте на гілках і галузках, що всихають, ослаблених морозом, посухою або попереднім зараженням іншими грибами; в теплу, дощову погоду може також уражати здорові дерева та кущі. Заражає переважно через рани (від обрізання, бур, механічних пошкоджень), рідше через сочевички або коріння, що контактує із зараженою деревиною. Серед господарів — бук, явір, кінський каштан і граб; у плодових рослин спричиняє відмирання пагонів, а кора буріє, западає і вкривається некротичними плямами.

Поширення. Трапляється на всіх континентах, крім Антарктиди, переважно в прохолодному помірному кліматі Північної півкулі. У Центральній Європі, зокрема в Польщі, дуже поширена: в лісах, заростях, парках і садах. У Польщі не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. Цілий рік. Спородохії (нестатева стадія) з’являються переважно влітку та восени, перитеції зазвичай з весни або початку літа; спородохії, міцелій і перитеції зимують.

З чим можна сплутати?

• Nectria coryli (польська: gruzełek leszczynowy) — Росте переважно на ліщині, рідше на тополях і вербах; подушечки темно-червоні, згодом чорні.
• Nectria pinea (польська: gruzełek sosnowy) — Трапляється на хвойних деревах.
• Nectria sanguinea (польська: gruzełek krwisty) — Росте найчастіше на буку, рідше на інших листяних деревах; подушечки карміново-червоні або яскраво-червоні.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українській мікологічній літературі цей гриб називають «нектрія циноброва». Назва походить від цинобри, давньої назви мінералу кіновар. Яскраво-червонувато-оранжеві цяточки на гілках справді нагадують цей пігмент.
• Нектрія циноброва не внесена до Червоної книги України. Вона трапляється по всій країні, від Полісся до Карпат і степових лісосмуг. Її бачать у лісах, парках, садах і на скверах міст.
• В українських садах і парках її коралові цяточки найчастіше помітні на відмерлих гілках дерев і кущів, зокрема клена, липи та плодових порід. Плодові тіла з’являються протягом усього року, тож яскраві крапки видно навіть узимку на голих гілках, коли інших грибів майже немає.