Paralepista flaccida

Опис

Капелюшок Paralepista flaccida сягає до 10 см у попереку, рудуватий, буруватий або охристо-оранжевий, спочатку опуклий, з віком стає вдавленим до лійкоподібного. У форм, що ростуть під широколистяними деревами, він матовий, шовковистий і м’який; у форм з-під хвойних — гладкіший, блискучий і жорсткіший. Пластинки часті, низхідні й світліші за капелюшок, а ніжка жовтувата, заввишки до 10 см. М’якуш білуватий і пахне перцем, а споровий порошок білуватий або кремовий.

Він росте з літа до осені на багатому на гумус ґрунті, компості та хвойній підстилці, у листяних та хвойних лісах. Плодові тіла зазвичай з’являються групами і часом утворюють відьмині кола.

Його можна сплутати з Paralepista gilva (жовтіші капелюшок і ніжка, темні плями на капелюшку) та з Infundibulicybe gibba (тонший м’якуш, менш часті пластинки). У частинах південної Європи також росте отруйний вид схожої будови з сильним запахом. У каталозі цей вид класифікується як неїстівний, тому не збирайте його для вживання в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

До 10 см у діаметрі; опуклий, з віком стає вдавлюженим у центрі до лійкоподібного в старих екземплярів. Колір мінливий, буруватий: охристий, оранжевий або рудуватий. У форми flaccida поверхня матова і шовковиста, а все плодове тіло м’яке; у форми inversa поверхня блискуча, а плодове тіло жорстке.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки низхідні, густо розміщені, світліші за капелюшок.

Ніжка

Заввишки до 10 см і завтовшки до 1 см; жовтувата.

М’якуш

Білуватий, з перцевим запахом. Смак: немає даних; не куштуйте м’якуш на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від білого до кремового. Спори майже кулясті, дрібношиписті або бородавчасті, діаметром близько 4,5 µm.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф на багатому на гумус ґрунті, компості та хвойній підстилці. Форма flaccida росте в листяних лісах, форма inversa — під хвойними. Плодові тіла часто з’являються у великій кількості і можуть утворювати відьмині кола.

Поширення. Північна півкуля; поширений у Європі. Він також зустрічається в Сполучених Штатах, є повідомлення з Мексики та Австралії. Дані щодо поширеності в Польщі: немає даних. Він не є юридично захищеним у Польщі.

Плодоношення. З літа до осені.

З чим можна сплутати?

• Paralepista gilva (пол.: польська: lejkówka żółtawa) — Близький родич; має жовтіші капелюшок і ніжку та темні плями на поверхні капелюшка.
• Infundibulicybe gibba (пол.: польська: lejkówka dzbankowata) — Тонший м’якуш, менш часті пластинки; мікроскопічно спори гладкі й краплеподібні.
• Paralepistopsis amoenolens — Отруйний вид із обмеженим ареалом (Північна Африка, південь Франції, південь Італії). Він має сильний характерний запах, бежевий колір, менш вдавлений капелюшок та гладкі спори.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше можна зустріти у хвойних та мішаних лісах Полісся, Карпат і Лісостепу, де він зростає численними групами на опалій хвої чи листі.
• В українських лісах недосвідчені збирачі можуть легко сплутати цей вид із небезпечними отруйними говорушками схожої лійкоподібної форми.
• Цей вид не має спеціального охоронного статусу і не внесений до Червоної книги України, оскільки є досить звичним для вітчизняної флори.