Infundibulicybe gibba

Опис

Infundibulicybe gibba — це гриб середнього розміру з капелюшком діаметром 3–15 см, який у молодому віці випуклий з горбиком і дуже швидко стає глибоко воронкоподібним. Капелюшок матовий, гладкий або злегка повстистий, у відтінках від кремового та бежевого до бурувато-жовтого, і вицвітає з віком. Пластинки білі, згодом жовтуваті, густі та далеко спускаються на ніжку. Ніжка струнка, гнучка, світліша за капелюшок, з білою повстю біля основи. М’якоть пахне слабко мигдалем або не має запаху.

Росте з червня по листопад у листяних та хвойних лісах, на опалому листі та хвої, часто групами, іноді колами. Дуже поширений по всій Польщі. Уникає кислих і бідних ґрунтів.

Його можна сплутати з Paralepista flaccida, яка зазвичай має коричневі плями на капелюшку та не має горбика, а також з іншими воронкоподібними видами. Серед подібних маленьких білуватих воронкоподібних капелюшків є отруйні види, тому збирайте лише ті екземпляри, які ви з упевненістю впізнаєте. Якщо ви сумніваєтеся, не збирайте його та не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 3–15 см; у молодих плодових тіл випуклий, з підгорнутим краєм і горбиком, швидко стає увігнутим і воронкоподібним, з випрямленим, іноді хвилястим і плямистим краєм. Тонком’ясистий, матовий, злегка повстистий або гладкий. Колір блідо-охристий, охристо-кремовий, бежевий до бурувато-жовтого, іноді з рожевим відтінком або рудувато-коричневий; вицвітає у старших плодових тілах. Немає кільця або залишків покривала.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, спускаються далеко на ніжку, спочатку білі, згодом жовтуваті.

Ніжка

Висота 2–10 см, товщина до 1 см, циліндрична, злегка розширена до основи, м’яка та гнучка; всередині ватоподібна у молодих плодових тіл, порожниста у старших. Поверхня гола, білувата або блідо-жовта, з білою повстю біля основи. Ніжка світліша за колір капелюшка. Кільця немає; ніжки можуть бути жорсткими.

М’якуш

Кремово-біла, тонка. Запах слабко мигдалевий, в деяких описах нагадує свіжоскошене сіно, або відсутній; смак м’який. Різновид adstringens (Центральна Європа) має неприємний смак. Не куштуйте м’якоть на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори широко еліпсоїдні до краплеподібних, з одним загостреним кінцем, гладкі, неамілоїдні, білі; 5–9 × 3,5–6 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, часто росте групами, іноді утворюючи відьмині кола. Росте на опалому листі та хвої, у лісовій підстилці, також на гниючій корі. Уникає кислих і бідних ґрунтів. Зустрічається під різними деревами, включаючи ялицю, вільху сіру, граб, бук, ялину, сосну та акацію білу.

Поширення. Широко поширений у Північній Америці, Європі та Азії (включаючи Японію); у Південній півкулі відомий лише з Австралії. Дуже поширений у Європі, зокрема в Польщі, у листяних та, рідше, хвойних лісах. Не охороняється законом у Польщі та не входить до списку грибів, дозволених для продажу в Польщі.

Плодоношення. Червень – листопад (літо–осінь).

З чим можна сплутати?

• Infundibulicybe costata (lejkogłówka karbowana) — Детальні дані про відмінності відсутні.
• Paralepista flaccida (gąsówka rudawa) — Зазвичай має коричневі плями на капелюшку та не має горбика.
• Infundibulicybe catinus — Капелюшок білий, іноді з рожевим відтінком, запах злегка борошнистий; за словами деяких авторів, це лише колірна форма I. gibba.
• Infundibulicybe squamulosa, Pseudoclitocybe cyathiformis, Bonomyces sinopicus, Singerocybe adirondackensis — Види перераховані як подібні; детальні дані про відмінності відсутні.
• Маленькі білуваті воронкоподібні капелюшки роду Clitocybe (наприклад, Clitocybe rivulosa, Clitocybe dealbata) — Вони отруйні (містять мускарин). Зазвичай менші, біліші або сіріші, часто ростуть на трав’янистих галявинах та у відьминих колах; не збирайте воронкоподібні капелюшки без точної ідентифікації.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб трапляється практично повсюдно в лісовій зоні — від соснових борів Полісся до смерекових лісів Карпат, і через свою численність він не потребує спеціальної охорони та не занесений до Червоної книги України.
• Через характерну форму шапинки в українській народній мові за цим грибом закріпилися виразні назви «лійка» або «лійочник».
• В українських лісах недосвідчені збирачі часом можуть сплутати цей поширений вид із небезпечною говорушкою білуватою через подібні світлі відтінки плодового тіла.