Porodaedalea pini

Опис

Сосновий трутовик — твердий, здерев’янілий трутовик, що росте на стовбурах живих хвойних дерев. Плодове тіло багаторічне, до 20 см завширшки, копитоподібне або полицеподібне, з концентрично борознистою та потрісканою поверхнею, яка з віком темніє від коричневого до майже чорного. Край гострий, у молодих екземплярів каштанового кольору, а нижній бік пористий, з дрібними порами, жовто-коричневий, у старіших — іржавий. М’якуш корковий і здерев’янілий, дуже твердий.

Росте переважно на старих соснах, зазвичай досить високо на стовбурі, найчастіше в старих парках і старих насадженнях. У Польщі трапляється від досить поширеного до рідкісного, залежно від регіону. Оскільки він багаторічний, його можна бачити цілий рік. Наявність плодових тіл означає, що всередині стовбура розвивається гниль, яка послаблює дерево і може спричинити його падіння або злам.

Від схожих трутовиків його відрізняє насамперед субстрат: Phellinus chrysoloma росте на ялині, ялиці та модрині, а Phellinus igniarius і Phellinus tremulae — на листяних деревах. Оскільки це неїстівний гриб, його не збирають.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Багаторічне плодове тіло трутовикового типу, прикріплене до субстрату боком; росте поодиноко або невеликими групами, часто зростаючись. Молоді — полицеподібні або напівкруглі, пізніше копитоподібні, зазвичай трикутні в розрізі. До 20 см завширшки і 8 см заввишки. Поверхня концентрично зонована, з невеликими горбками та борознами, часто глибоко радіально потріскана. Колір спочатку коричневий або зеленувато-коричневий, пізніше майже чорний; коли обросла водоростями, може бути сіро-зеленою (кольору селадон). Край зазвичай гострий і рівний, у молодих екземплярів каштановий, стерильний шириною близько 0,5–1 мм; молоді плодові тіла мають рудувате опушення, яке в старших опадає.

Гіменофор (низ шапки)

Пористий (трубчастий). Трубочки завдовжки 3–10 мм; плодове тіло може мати кілька шарів трубочок, розділених м’якушем. Гіменофор у молодих плодових тіл сірувато-жовтий або жовто-оливковий, у старших — іржавий. Пори неправильні: овальні, кутасті, видовжені або трохи лабіринтоподібні, зазвичай 0,2–0,7 мм, іноді до 3 мм; краї пор цілісні, у молодих пушисті. Молоді, ростучі плодові тіла мають блідо жовто-коричневий нижній бік і край.

Ніжка

Ніжки немає — плодове тіло сидяче, прикріплене боком до стовбура.

М’якуш

Однорідний, корковий і здерев’янілий, дуже твердий, завтовшки 5–15 мм, кольору від іржаво-корицевого до каштанового. Плодове тіло виділяє сильний грибний запах. М’якуш не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Спори (базидіоспори) яйцеподібні, гіалінові, у старших гіменофорах злегка жовтуваті, гладенькі, неамілоїдні; розмір 4,5–6 (7) × 3,5–5 мкм. Колір спорового відбитка: даних немає.

Місця зростання й поширення

Екологія. Паразит хвойних дерев, що спричиняє строкату гниль (в англомовній літературі відому як red ring rot або white speck) — розкладання лігніну як в ядровій деревині, так і в заболоні. Зараження відбувається лише через базидіоспори, що поширюються вітром, які проростають на ранах дерева (обламані гілки, пошкодження стовбура, пожежі, лісозаготівельні роботи). Від зараження до появи плодових тіл зазвичай минає від кількох років до близько 20 років. Гриб зимує у вигляді міцелію в хворих або мертвих деревах. У поперечному розрізі стовбура гниль утворює коло, кільця або півмісяці; спочатку вона блідо-рожева або червонувата, потім червона, нарешті блідо-какаового кольору, з заглибленнями, заповненими білою целюлозою; на завершальній стадії деревина перетворюється на порошок. Вона поширюється приблизно на 4 м вище від найвищого і приблизно на 3 м нижче від найнижчого плодового тіла; на гниль можуть вказувати дупла, видовбані дятлами. Гниль знижує вартість деревини та механічно послаблює дерево, але прогнилі стовбури також слугують місцями гніздування для птахів і ссавців, що гніздяться в дуплах.

Поширення. Поширений у помірній зоні Північної півкулі. У Польщі, за деякими описами, досить поширений; Червоний список 2006 року оцінював його як рідкісний (R). Росте на живих деревах, переважно на сосні звичайній, рідше на сосні чорній; повідомляється також про інші хвойні, зокрема кипарисовик Лавсона, сосну Бенкса, псевдотсугу Мензіса, туя велетенську та цугу західну, а в Північній Америці також про ялини, ялиці, модрину та сосну скручену. Плодові тіла зазвичай ростуть досить високо на стовбурах старших дерев, найчастіше в старих парках і старих насадженнях. У Польщі він не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. Багаторічне плодове тіло, видиме цілий рік; даних про сезон спороношення немає.

З чим можна сплутати?

• Phellinus chrysoloma (трутовик ялиновий) — Утворює схожі плодові тіла, але росте на ялині, ялиці та модрині, а не на сосні.
• Phellinus igniarius (трутовик вербовий) — Росте переважно на листяних деревах (зокрема на вербах), а не на хвойних.
• Phellinus tremulae (трутовик осиковий) — Росте на осиці та інших тополях, а не на хвойних.
• Fuscoporia ferruginosa і Fuscoporia gilva — Плодові тіла зазвичай розпростерті або вузько полицеподібні, ростуть переважно на листяних деревах; відмінності підтверджуються мікроскопічним дослідженням.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українській мікології цей гриб відомий як трутовик сосновий, а в науковій літературі його також називають «несправжній трутовик сосновий». Назва походить від того, що він росте на живих соснах і має тверде, дерев’янисте плодове тіло, яке сидить на стовбурі без ніжки.
• В Україні трутовик сосновий найчастіше трапляється на старих соснах у лісах Полісся та в давніх парках, де є вікові дерева; на стовбурі його зазвичай видно високо над землею.
• Через схожу копитоподібну форму його часто плутають з іншими трутовиками, зокрема зі справжнім трутовиком (Fomes fomentarius), але сосновий трутовик росте майже виключно на хвойних деревах, тоді як справжній — переважно на листяних, наприклад на березах і буках.