Rhodotus palmatus

Опис

Родотус пальчастий (Rhodotus palmatus) — невеликий гриб із яскравою рожево-лососевою, драглистою та гумоподібною шапкою діаметром 2–6 см, вкритою характерною сіткою блідіших жилок і борозен, що нагадує зморщену шкірку персика. Знизу розташовані густі блідо-рожеві пластинки, а ніжка коротка, зазвичай розташована збоку від центру шапки та вкрита ніжним білим пушком. М’якуш гіркий.

Росте на мертвій деревині листяних дерев, найчастіше в’язів, у вологих затінених лісах, з серпня по листопад. У Польщі він дуже рідкісний і перебуває під суворою охороною, тому його знахідка — подія; його не можна зривати, а місце його зростання не можна нищити.

Його можна відрізнити від інших рожевих грибів, що ростуть на деревині, за чіткою сіткою на шапці, виїмчастими або звужено прирослими пластинками та гірким смаком м’якушу. Він непридатний для споживання.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 1,5–9 см (зазвичай 2–6 см); у молодості випуклий, з віком стає пласким або півколовим, із загорнутим всередину краєм. Поверхня шапки драглиста, яскраво-рожево-лососева до оранжевої або червонуватої, вкрита помітною сіткою блідіших жилок і гребенів, що оточують глибокі вузькі борозни або ямки. Колір, розмір і форма плодових тіл залежать від умов освітлення під час розвитку. М’якуш щільний, але гумоподібний.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки приросłі звужено до виїмчастих (за деякими описами — приросłі), густі, товсті, завширшки до 11 мм, нерозгалужені, блідо-червонуваті до рожевуватих, блідіші за шапку, не змінюють кольору; краї рівні. Пластиночки утворюють 2–4 рівні довжини.

Ніжка

Коротка, 1,5–3 × 0,4–1 см, зазвичай ексцентрична, іноді бічна або центральна, часто трохи потовщена при основі. Поверхня суха, вкрита дуже тонким шаром коротких, прямостоячих, білих волосків, які легко стираються. Кільця й вольви немає. На плодових тілах може з’являтися «кровотеча» червонуватої або оранжевої рідини.

М’якуш

Суцільний, блідо-рожевий до кремового, щільний, гумоподібний, завтовшки до 8 мм, не змінює кольору. Запах непомітний, слабко фруктовий, дещо гостро ароматичний. Смак гіркий (в одному старому описі зазначено солодкий смак). М’якуш куштувати не слід. Сульфат заліза(II) (10 % водний розчин) забарвлює зрілі плодові тіла в зелений колір.

Споровий відбиток і спори

Спорова маса рожевувата (рідше описується як кремова). Спори кулясті до яйцеподібних, бородавчасті (бородавки приблизно 0,5–0,7 мкм), тонкостінні, гіалінові в KOH, неамілоїдні; розмір приблизно 6–8,7 × 5,6–7,4 мкм (в описах наведено різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, піонерний вид у колонізації мертвої деревини, віддає перевагу деревині, що відносно мало розкладена. Росте поодинці або групами по 2–3 плодові тіла на мертвій деревині листяних дерев, передусім в’язів (Ulmus), а також липи, клена та каштана кінського. Віддає перевагу лежачим затіненим стовбурам і колодам у місцях, які періодично затоплюються. Для розвитку плодових тіл потрібне світло з довгохвильової частини спектра, без синього світла.

Поширення. Циркумбореальний ареал: Європа (включно зі Скандинавією), Північна Африка, східна частина Північної Америки, Канада, Корея, Японія. У Польщі дуже рідкісний; після перерви понад сто років був зареєстрований у Біловезькій пущі, де поширюється; у 2020 році був відомий із 6 локалітетів. У Польщі перебуває під суворою охороною (Dz.U. 2014 poz. 1408), категорія загрози E (під загрозою зникнення). У Червоному списку IUCN: VU (уразливий) у Європі, NT (близький до загрозливого стану) у світі. Він з’являється у більш ніж половині європейських червоних списків грибів; у країнах Балтії вважається вимерлим або імовірно вимерлим. У Європі його зниження пов’язують, зокрема, зі змінами у веденні лісового господарства та забрудненням повітря, а місцево збільшення кількості мертвих в’язів після голландської хвороби в’язів могло сприяти цьому виду.

Плодоношення. У Польщі та в помірній зоні Європи переважно з серпня по листопад; у прохолодну, вологу погоду (в Європі також описується як такий, що триває до зими).

З чим можна сплутати?

• Pleurotus djamor (рожева вішенка) — Молоді плодові тіла схожі за формою і кольором, але у вішенки пластинки приросли або збігаючі, тоді як у родотуса пальчастого вони виїмчасті або приросли звужено. Зрілий родотус пальчастий має півколову шапку, а вішенка залишається плоскою. У вішенки на шапці немає сітки жилок.
• Rhodotus asperior — Відрізняється мікроскопічними ознаками: спори загалом еліпсоїдні до майже кулястих, більш шорсткі, хейлоцистиди довші з трохи потовщеними стінками. Трапляється в тропічному та субтропічному середовищі (Китай).

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні Rhodotus palmatus — рідкісний гриб, занесений до Червоної книги України, тож знайти його в лісі — справжня подія, а збирати його заборонено.
• Гриб росте на мертвій деревині листяних порід, найчастіше на в’язах, у вологих тінистих лісах, тому в Україні його шукають насамперед у старих широколистяних лісах, де ще залишилася відмерла деревина.
• Через зморшкувату рожево-лососеву шапинку з сіткою світліших жилок гриб порівнюють зі зморшкуватим персиком — звідси й англійська назва «wrinkled peach»; в українських джерелах його називають родотус долонеподібний.