Strobilurus esculentus

Опис

Це невеликий гриб із капелюшком зазвичай 1,5–2,5 см у діаметрі, гладким і матовим, у відтінках від сірувато-охристого до темно-коричневого. Знизу розташовані густі, білуваті або блідо-сірі пластинки. Ніжка тонка (1–2 мм), жорстка, блискуча та коричнево-охриста, світліша вгорі, а м’якуш без запаху та м’який на смак.

Він росте на ялинових шишках, часто на тих, що частково занурені в лісову підстилку, зазвичай по кільканадцять плодових тіл навколо однієї шишки. З’являється переважно ранньою весною, з березня по червень, рідше восени. У Польщі він звичайний, особливо в гірських ялинових лісах.

Його відрізняють від подібних видів роду Strobilurus переважно за субстратом: соснові шишки вказують на інший вид, а гіркий м’якуш — на Strobilurus tenacellus. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте та не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 1,5–2,5 см (винятково до 3,5 см); форма напівсферична до пласкої, іноді з низьким горбиком. Край не загонутий. Поверхня гладка і матова, іноді місцями зморшкувата; колір від сірувато-охристого через рудувато-коричневий до темно-коричневого, зрідка також рудо-бурий або чорно-коричневий. У вологому стані пластинки ледь просвічують крізь край. Плодові тіла, що розвиваються під снігом, можуть бути білими.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, виїмчасті (з виїмкою), білуваті до блідо-сірих.

Ніжка

Висота 3–6 см, товщина 1–2 мм; жорстка, міцна, порожниста, з залишками міцелію біля основи. Поверхня блискуча, коричнево-охриста, світліша до верху.

М’якуш

Тонкий, білуватий, без запаху, з м’яким смаком. Не куштуйте м’якуш невідомих грибів.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий до блідо-кремового. Спори еліпсоїдні, гладкі, неамілоїдні, 5–6,5 × 3–4 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що росте на ялинових шишках (винятково також на ялицевих шишках), які лежать у підстилці, частково занурені або заховані під ґрунтом. Зазвичай навколо однієї шишки росте кілька десятків плодових тіл.

Поширення. Відомий переважно з Європи, де він поширений; поза Європою описаний лише з Мексики. У Польщі звичайний, особливо в гірських ялинових лісах, а також в інших лісах, парках і на цвинтарях, де завгодно ростуть ялини. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. Переважно навесні (березень–червень), рідше восени (жовтень–листопад).

З чим можна сплутати?

• Strobilurus stephanocystis (польська: szyszkówka tęporozwierkowa) — Практично невідмінний морфологічно; найпростіше впізнати за субстратом (соснові шишки). У гіменії має широкі цистиди з короною з кристалів на верхівці.
• Strobilurus tenacellus (польська: szyszkówka gorzkawa) — Поверхня капелюшка злегка смугаста від пластинок, що просвічують; росте на соснових шишках; м’якуш гіркий.
• Mycena strobilicola (польська: grzybówka wiosenna) — Також з’являється навесні та на ялинових шишках, але має виразний запах хлору та білу, ламку ніжку.
• Baeospora myosura (польська: pieniążniczka szyszkowa) — Капелюшок блідий, кремово-бежевий, ніжка присипана білим; росте на соснових шишках, рідше на ялинових шишках.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні за цим грибом закріпилася влучна народна назва «шишколюб ялиновий», яка безпосередньо вказує на його звичку оселятися на старих смерекових шишках у лісах Карпат та Полісся.
• У весняних лісах України його нерідко плутають із міценою шишколюбною, що росте на тих самих субстратах, але має характерний різкий запах хлору.
• Цей крихітний вид є цілком звичайним та масовим для природних смеречників України, тому він не потребує особливої охорони і не занесений до Червоної книги України.