Amanita fulva

Опис

Мухомор рудіючий — це стрункий гриб із капелюшком діаметром 3–10 см, від світло-коричневого до рудувато-коричневого кольору, з чітко смугастим краєм. Він має білі, вільні пластинки, високу, крихку ніжку без кільця та вільну, мішкоподібну піхву біля основи, яка часто захована в лісовій підстилці.

Він росте з літа до пізньої осені в листяних і хвойних лісах, від низин до гір, найчастіше під ялинами, березами, соснами та дубами. Він поширений у Польщі.

Збирати його не рекомендується: його легко сплутати з отруйними мухоморами, зокрема з мухомором піхвовим та іншими видами з піхвою. У кожного мухомору потрібно викопувати основу ніжки. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте та не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 3–10 см; спочатку дзвоникувато-конічний, згодом розширений із невеликим бугорком, врешті плоский. Край чітко смугастий; поверхня гола, гладка, клейко-слизова у вологому стані. Колір світло-коричневий, оранжево-коричневий, врешті рудувато-коричневий. Іноді з сіруватими залишками покривала. Шкірку можна зняти з усього капелюшка.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки помірно густі, широкі, вільні (не прирослі до ніжки), білі або світло-сірі.

Ніжка

Висота 8–15 см, діаметр 0,8–1,5 см (описи дають різні діапазони), циліндрична, звужується догори, гладка або борошниста, без кільця; у старих екземплярів трубчаста (порожниста), крихка; колір від білого до охристо-коричневого. Основа оточена перетинчастою, вільною, мішкоподібною піхвою — прирослою знизу, вільною зверху, що сягає до 1/4 висоти плодового тіла, від білого до охристо-коричневого кольору, іноді з іржаво-коричневими плямами. Піхва часто захована в лісовій підстилці — її слід відкопати під час визначення.

М’якуш

Водяниста, від білуватої до кремової, крихка, тонка; запах невиразний, смак солодкуватий. Його не слід куштувати на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий або кремовий. Спори кулясті, неамілоїдні; розміри: 9–12,5 × 9–12,5 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб, у симбіозі з дубом, березою, ялиною, сосною, каштаном і вільхою; на кислих ґрунтах. Росте на ґрунті в листяних і хвойних лісах, від низин до гір, особливо під ялинами.

Поширення. Північна Америка (сумнівно — назву іноді помилково застосовували до інших таксонів), Європа, Азія, Африка. Поширений у Польщі. Він не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З літа до пізньої осені; у Великій Британії з травня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Amanita crocea (мухомор оранжевий) — Утворює більші плодові тіла, капелюшок яскраво-оранжевого кольору.
• Amanita vaginata (мухомор піхвовий) — Зазвичай у сірих тонах (існують різновиди, дуже схожі на мухомор рудіючий); відрізняється піхвою — детальні відмінності неповні.
• Отруйні та смертельно отруйні мухомори (наприклад, Amanita phalloides, Amanita pantherina) — Існує ризик сплутати з отруйними мухоморами; мухомор рудіючий не має кільця та має смугастий край капелюшка, але не можна покладатися лише на одну ознаку.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше називають поплавком жовто-коричневим і його можна легко зустріти у вологих лісах Полісся, Лісостепу та Карпат серед мохів і вересу.
• Через характерну мішкоподібну вільну піхву біля основи ніжки недосвідчені збирачі в українських лісах нерідко плутають його зі смертельно небезпечною блідою поганкою.