Ampulloclitocybe clavipes

Опис

Ampulloclitocybe clavipes має капелюшок діаметром 4–8 см, сіро-бурий, іноді з оливковим відтінком та світлішим краєм; у суху погоду вицвітає до охристого. У молодому віці він опуклий з низьким бугорком, згодом стає плоским і в центрі вдавленим. Пластинки кремово-жовті, глибоко спускаються на ніжку. Ніжка має характерну булавоподібно потовщену нижню частину, від якої походить видова назва.

Він росте на ґрунті в хвойних, листяних і мішаних лісах, також у чагарниках ялівцю та на пустищах, найчастіше з серпня по листопад, а в Польщі місцями вже з травня. У Польщі поширений.

Його можна сплутати з говорушкою димчастою та іншими говорушками (Clitocybe), особливо коли потовщення основи ніжки ледь помітне. Він отруйний у поєднанні з алкоголем, а в деяких описах його взагалі вважають неїстівним. Не збирайте його для їжі.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 4–8 см. Молодий капелюшок дугоподібний або опуклий, з тупим бугорком, з віком плаский, зрештою в центрі вдавнений. Край спочатку підгорнутий, згодом випрямлений, тонкий і гострий, світліший. Поверхня гладка, гола або вкрита тонкими фібрилами, зазвичай волога. Капелюшок гігрофанний: блідо-охристий у суху погоду, сіро-бурий до оливково-сірого у вологу погоду.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, сильно низхідні на ніжку, спершу білуваті або кремові, згодом жовтуваті; вони контрастують із темнішим капелюшком. Між пластинками трапляються короткі пластиночки (ламелюли), а біля ніжки пластинки іноді роздвоєні. Краї пластинок прямі, у старших плодових тіл іноді хвилясті.

Ніжка

Висота 3–9 см, товщина 0,8–1,8 см. Основа чітко булавоподібна та потовщена (ознака, від якої походить видова назва), прикріплена до субстрату білим міцелієм; потовщення не завжди добре розвинене. Поверхня гладка, шовковисто-волокниста, білувато-сіра, кремова або світло-коричнева, подібна до капелюшка. Внутрішня частина ватоподібна та м’яка; поверхня ніжки щільніша.

М’якуш

Біла, біля основи ніжки злегка жовтувата, м’яка і водяниста; при пошкодженні колір не змінює. Смак невиразний. Запах слабкий, описується по-різному: від застостаму борошна до солодкого, що нагадує мигдаль, цвіт апельсина або корицю. Вид отруйний у поєднанні з алкоголем, тому м’якуш не слід куштувати на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори яйцеподібні, еліптичні або округлі, гладкі (при сканувальній електронній мікроскопії дрібноорнаментовані), неамілоїдні, 4,5–8,5 × 3,5–5 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб, що росте на ґрунті в хвойних, листяних і мішаних лісах (особливо під буками), у чагарниках ялівцю, серед трави та опалого листя, а також на пустищах. Старі плодові тіла іноді паразитуються гриболюбною вольвієлою (Volvariella surrecta).

Поширення. Європа (від Іспанії до північної Скандинавії та Ісландії), Північна Америка, а також Корея, Японія та Австралія. Поширений і дедалі частіший у північній Європі; у Північній Америці поширений під соснами на сході, рідший на північному заході. Поширений у Польщі. У Польщі юридично не охороняється.

Плодоношення. У Польщі з травня по листопад; у північній Європі переважно з серпня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Clitocybe nebularis (говорушка димчаста) — Більший, з більш щільним і злегка кислуватим м’якушем; пластинки легко відокремлюються від капелюшка при терті пальцем; бракує чітко булавоподібної основи ніжки, пластинки менш низхідні, загалом блідіший колір.
• Clitocybe costata (говорушка ребриста) — Навіть старі екземпляри мають підгорнутий, хвилястий край капелюшка; зазвичай без бугорка і з більш рудувато-коричневим кольором.
• Ampulloclitocybe avellaneialba — Північноамериканський вид; більший, з темнішим капелюшком і білими пластинками.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб відомий під назвою говорушка булавонога або клітоцибе булавоногий, яку він отримав завдяки характерній формі ніжки, що помітно розширюється донизу подібно до булави.
• Цей вид є досить поширеним на території України, зокрема в лісах Полісся, Лісостепу та Карпат, де він масово трапляється серед опалої хвої та моху.
• В українських лісах його нерідко візуально плутають з іншими лійкоподібними грибами зі схожим бурувато-сірим забарвленням шапинки.