Coprinellus micaceus

Опис

Coprinellus micaceus має невелику шапинку, зазвичай 1–5 см, жовто-коричневу або рудувату, дзвоноподібну, з чіткими борозенками, що тягнуться від краю майже до центру. Молоді плодові тіла вкриті дрібними білуватими блискучими зернятками, які нагадують крихти слюди і легко змиваються дощем. Ніжка біла, ламка і порожниста всередині, завдовжки 3–10 см. З віком пластинки темніють від білого через коричневий до чорного.

Він росте з травня по листопад, зазвичай густими скупченнями на пеньках і коренях листяних дерев, а також на похованій деревині, в садах, парках і вздовж доріг. У Польщі він поширений. Після багатьох днів дощу або за кілька годин після збору пластинки розпливаються в чорну рідину, схожу на чорнило.

Його найлегше сплутати з іншими видами Coprinellus, особливо Coprinellus truncorum, від якого в польових умовах практично неможливо відрізнити, та з гнойовиком чорнильним, який викликає неприємні симптоми при вживанні з алкоголем. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Яйцеподібні до циліндричних у молодому віці, діаметром 1–2,5 см, потім дзвоноподібні, іноді з широким бугорком, врешті розпростерті і злегка опуклі, діаметром 0,8–5 см і заввишки кілька сантиметрів. Край плісований, з борозенками майже до центру (борозенки відповідають положенню довших пластинок), у старших плодових тіл розщеплений радіально і злегка загорнутий догори. Колір жовто-коричневий до рудуватого, часто з темнішим центром, світліший (кремовий) до краю; шапинка гігрофанна. У молодому віці вкрита білуватими, блискучими зернятками – залишками загального покривала, що складаються з безбарвних, гладких, сферичних клітин діаметром близько 25–65 мкм (найчастіше 40–50 мкм). Зернятка легко змиваються дощем, тому старі екземпляри часто гладкі. У сиру погоду шапинка розпливається.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки скупчені, вузько прирослі до ніжки, білі в молодому віці, потім темно-коричневі, врешті чорні; краї довго залишаються білими. Розширення шапинки розщеплює пластинки уздовж серединної площини і розриває край на промені. Автоліз (розпливання) починається з нижньої частини пластинок, до того як верхня частина повністю почорніє. У вологу погоду пластинки розпливаються в чорну рідину, насичену спорами; процес може початися вже за годину після збору.

Ніжка

Довжина 3–10 см, товщина 2–5 мм, більш-менш однакова за товщиною по всій довжині, циліндрична, ламка, порожниста всередині. Колір білий, може вицвітати від основи до брудно-кремового. У молодих екземплярів тонко припудрена білуватим, оксамитовим нальотом, який з часом зникає, залишаючи ніжку більш-менш гладкою та блискучою. біля основи іноді є рудиментарне кільце – ще один залишок загального покривала.

М’якуш

Тонка, ламка, біла в ніжці, коричневата в шапинці. Запах і смак невиразні. М’якуш не слід куштувати для ідентифікації.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від темно-коричневого до коричнево-чорного. Спори 7–11 × 4–7 мкм (описи дають різні діапазони), червонувато-коричневі до чорних, гладкі, мигдалеподібні або веретеноподібні в бічному виді, яйцеподібні до мітроподібних у фронтальному виді, лінзоподібні, з центральною, зрізаною гермінативною порою.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що росте на мертвій органічній речовині: на пеньках, колодах і коренях листяних дерев та на похованій деревині. Він надає перевагу корі, особливо вторинному флоемі, а не самій деревині; у сукцесії дереворуйнівних грибів з’являється пізно, на деревині, яка вже розм’якшилася. Він також може жити як ендофіт у тканинах здорових дерев. Часто зустрічається на порушених місцях: уздовж доріг і стежок, у садах, на будівельних майданчиках, на узбіччях парковок; він також трапляється в приміщеннях у вологих кімнатах на гниючій деревині. Плодові тіла зазвичай ростуть густими скупченнями, рідше поодинці; міцелій плодоносить багаторазово на одному й тому ж місці.

Поширення. Космополітичний вид: Європа (включаючи Туреччину), Північна Америка (до Аляски), Південна Америка, Азія, Африка, Австралія, Нова Зеландія, Гаваї. Поширений у Польщі, в лісах, садах і парках. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. У Польщі з травня по листопад; в Європі з травня по грудень. Частіше зустрічається навесні та восени, у періоди підвищеної вологості. Одне молоде плодове тіло дозріває в середньому за 5–7 днів.

З чим можна сплутати?

• Coprinellus truncorum (польська: czernidłaczek pniowy) — Також вкритий блискучими зернятками; практично невідрізнюваний у польових умовах, вирішує мікроскоп (спори еліпсоїдні з заокругленою порою, а не мітроподібні зі зрізаною). Вважається, що C. micaceus має більш коричневий центр шапинки і частіше росте скупченнями.
• Coprinellus disseminatus (гнойовик розсіяний) — Менший; шапинка не має блискучих зерняток, але має тонкі волоски або дрібні лусочки; росте дуже великою кількістю на гниючій деревині, пластинки чорніють, але не розпливаються.
• Coprinellus angulatus (польська: czernidłaczek kanciastozarodnikowy) — Важко відрізнити; поверхня шапинки матова, краї пластинок не білі; надійна ідентифікація вимагає мікроскопа.
• Coprinellus bisporus — Майже ідентичний, але без жовтуватих зерняток на шапинці та з двоспоровими базидіями.
• Coprinellus xanthothrix (польська: czernidłaczek żółtołuseczkowy) — Жовта повстиста основа ніжки.
• Coprinopsis atramentaria (гнойовик чорнильний) — Більший, сірий, без блискучих зерняток на шапинці; росте густими скупченнями на пеньках або похованій деревині. Містить коприн і викликає неприємні симптоми при вживанні з алкоголем.
• Psathyrella candolleana — Пластинки також темніють, але шапинка не має радіальних борозенок.
• Mycena inclinata — Подібний за кольором і росте групами на пеньках, але має білі пластинки та меншу шапинку.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб має офіційну назву гнойовик мерехтливий (або слюдянистий), яка виникла через характерні білі гранули на його шапинці, що на сонці сяють немов крихти слюди.
• Цей вид є одним із найпоширеніших шапинкових грибів в Україні: його можна побачити великими скупченнями на старих пнях як у карпатських чи поліських лісах, так і в міських парках або дворах по всій країні.
• Через надзвичайно високу чисельність і пристосованість до різноманітних умов гнойовик мерехтливий не має природоохоронного статусу і не внесений до Червоної книги України.