Cortinarius violaceus

Опис

Павутинник фіолетовий — це вражаючий гриб із капелюшком діаметром 4–15 см, інтенсивно синьо-фіолетовим у молодому віці зі слабким металевим блиском, згодом темно-фіолетовим до буруватого. Поверхня суха, оксамитова та дрібнолуската. Пластинки темно-фіолетові й буріють із віком у міру дозрівання спор. Ніжка булавоподібна, з потовщеною основою, така ж темно-фіолетова, а м’якуш фіолетовий і пахне слабко кедром.

Він росте з серпня по жовтень на ґрунті, найчастіше в листяних і мішаних лісах під буком і березою, поодинці або невеликими групами. У Польщі він рідкісний і трапляється переважно в горах, а в Червоній книзі він належить до категорії «уразливі».

Він вирізняється дуже темним, майже чорно-фіолетовим забарвленням усього плодового тіла та своїм бурим споровим порошком. У роді Cortinarius багато видів є отруйними, а деякі смертельно отруйними, тому легко припуститися небезпечної помилки. Через свою рідкісність його найкраще спостерігати й фотографувати, ніж збирати.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 3,5–15 см; опуклий, з віком широкоопуклий, з широким горбком або плоский, із загорнутим краєм. Молоді капелюшки інтенсивно синьо-фіолетові зі слабким металевим блиском, темно-фіолетові до синювато-чорних, у старших екземплярів буруваті з фіолетовим відтінком. Поверхня суха, зерниста, оксамитова, вкрита дрібними пухнастими лусочками; не клейка, щонайбільше зрідка злегка жирна. Шкірочка капелюшка зазвичай є триходермом.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки широкоприрослие до ніжки, широкі, з проміжком від віддалених до помірно тісних. Колір від темно-фіолетового в молодих плодових тіл, через фіолетово-бурий, до темно-бурого у старших. Краї пластинок бахромисті з тонкими волосками (видимими за допомогою ручної лупи).

Ніжка

Висота 6–18 см, товщина 1–3 см, булавоподібна, з чітко потовщеною бульбоподібною основою (до близько 4 см). Суцільна в молодих плодових тіл, порожниста всередині у старших. Поверхня луската або вкрита ворсистими фібрилами, темно-фіолетова, майже чорна в суху погоду, подібна за кольором до капелюшка. У молодих екземплярів оточена покривалом (кортиною), яке незабаром зникає; біля основи може бути присутній фіолетовий міцелій.

М’якуш

Фіолетовий, темніший під шкірочкою капелюшка та в ніжці. Запах слабкий, приємний, кедроподібний; смак м’який, злегка кедроподібний. М’якуш не слід куштувати на смак. Луги (KOH) фарбують м’якуш у червоний колір, кислоти — у зеленуватий.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від бурого до іржаво-бурого. Спори мигдалеподібні до еліпсоїдних, шорсткі, дрібнобородавчасті, 11,5–15 × 7–9 µm (описи дають різні діапазони). У C. hercynicus спори ширші та більш округлі.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб. У Європі він трапляється переважно в листяних і мішаних лісах, під буком, березою (зокрема Betula pubescens, B. Pendula), осикою, а в Центральній і Південній Європі також з ліщиною; рідко під хвойними. Хвойні форми (hercynicus) ростуть під ялиною і сосною, зазвичай на більш лужних ґрунтах, серед мохів. Зазвичай на кислих ґрунтах; плодові тіла поодинокі або невеликими групами, іноді кільцями, часто поблизу гниючої деревини. Пігмент, що фарбує плодові тіла, є комплексом заліза(III) з (R)-β-допа; плодові тіла містять приблизно в 100 разів більше заліза, ніж більшість грибів.

Поширення. Північна півкуля: Європа, Азія, Північна Америка (де частіше трапляється під хвойними), також західна Гренландія; споріднені види були описані з Центральної та Південної Америки, Австралії та Океанії. Ніде в Європі він не є поширеним. У Польщі він рідкісний, трапляється переважно в горах; у Червоній книзі рослин і грибів Польщі (2006) він належить до категорії V (уразливий). Він не перебуває під охороною видів у Польщі. Він з’являється у списках видів, що перебувають під загрозою зникнення, зокрема в Бельгії, Німеччині, Данії, Англії та Нідерландах; у Словаччині він охороняється.

Плодоношення. З серпня по жовтень (літо–осінь).

З чим можна сплутати?

• Cortinarius traganus (польська: zasłonak wonny) — Пластинки охристі, згодом іржаво-бурі, м’якуш шафраново-охристий, неприємний запах ацетилену; він не є фіолетово-чорним.
• Cortinarius hercynicus (польська: zasłonak hercyński) — Іноді розглядається як підвид павутинника фіолетового; росте під ялиною і сосною, має ширші спори та менш масивні плодові тіла.
• Cortinarius cotoneus — Зазначений як подібний; немає даних про відмінності.
• Entoloma bloxamii та Entoloma parvum (польська: dzwonkówki) — Зазначені як подібні; немає даних про відмінності. Види роду Entoloma мають рожевуватий споровий порошок, а не бурий.
• Lepista nuda (рядовка фіолетова, зазначена в каталозі як Clitocybe nuda) — Він має блідий, рожевуватий споровий порошок (бурий у павутинника), світліші пластинки та не має покривала (кортини); м’якуш не темно-фіолетовий. Він зазвичай росте в лісовій підстилці, також поза лісами.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні павутинник фіолетовий має статус рідкісного виду та офіційно занесений до Червоної книги України під державною охороною.
• На території країни його можна знайти переважно у вологих лісах Карпат, Полісся та Лісостепу, де він зростає невеликими поодинокими групами.
• В українських лісах недосвідчені збирачі часом плутають цей вид із поширенішою рядовкою фіолетовою, проте павутинник надійно вирізняється темним оксамитовим капелюшком і волокнистим павутинистим покривалом.