Craterellus cornucopioides

Опис

Craterellus cornucopioides — чорний або темно-сірий гриб у формі трубки діаметром 3–8 см і заввишки до приблизно 12 см. Він порожнистий всередині, а лійка плавно переходить у ніжку. Нижня (зовнішня) поверхня гладка або злегка зморшкувата, світліша, сіра. Пластинок чи трубочок на ній немає.

Росте з серпня до листопада, зазвичай скупченнями, у листяних і мішаних лісах, найчастіше під буком і дубом, у Польщі особливо в передгірних районах. Через темне забарвлення його важко помітити в листовій підстилці.

Його розпізнають за формою трубки, гладкою нижньою стороною та відсутністю пластинок. Найбільш схожий вид — Craterellus undulatus. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не їжте. Оскільки він стає дедалі рідкіснішим, його краще не збирати.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Плодове тіло від трубчастого до лійкоподібного, діаметр 0,5–8 см (описи дають різні діапазони), з підгорнутим краєм, який у зрілих екземплярів хвилястий. Внутрішня (верхня) сторона спочатку буро-чорна, згодом чорно-сіра до чорної, з нерегулярними рідкісними лусочками; рідко жовта. Зовнішня сторона сіро-бура, спочатку гладка, потім зморшкувата. Гігрофанний гриб.

Гіменофор (низ шапки)

Гіменій покриває зовнішню, нижню сторону плодового тіла: поверхня гладка або з низькими, спадними складками, світліша (сіра). Немає пластинок чи трубочок. У зрілих екземплярів припудрена білуватим кольором спорами.

Ніжка

Висота 5–12 см, винятково до 15 см. Порожнистий всередині, розширюється від основи догори подібно до лійки та плавно переходить у капелюшок (немає чіткої межі). Часто розщеплений у верхній частині; поверхня гладка або зморшкувата, сіро-бура до сіро-чорної, припудрена спорами.

М’якуш

Тонка, спочатку сіро-чорна, згодом чорна, доволі еластична та пружна. Ламка в сухому вигляді, відновлює еластичність при замочуванні. Смак невиразний, запах приємний; чорніє під час приготування.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий або кремовий (описи дають різні кольори). Спори еліптичні, гладкі, безбарвні, 8–15 × 5–8,5 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб; найчастіше під буком і дубом та іншими листяними деревами, зазвичай у моху у вологих місцях, на важкому вапняковому ґрунті. Росте групами, зазвичай скупченнями.

Поширення. Північна півкуля: Північна та Центральна Америка, Європа, Азія; північний ареал сягає центральної Скандинавії та Гудзонової затоки; у Південній півкулі лише Нова Гвінея (деякі описи також подають Австралію). У Польщі найчастіше в передгірних районах, у листяних і мішаних лісах. Загалом поширений у Європі, але рідкісний у деяких країнах (наприклад, Нідерланди); у Польщі зазначається, що він стає дедалі рідкіснішим. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. У Польщі з серпня по листопад (у Європі з червня по листопад).

З чим можна сплутати?

• Craterellus undulatus (лейковець повноногий) — Зазначений як найбільш схожий; детальні відмінності — немає даних.
• Cantharellus cinereus — Рідкісний, віддалено споріднений; має рудиментарні пластинки, тоді як Craterellus cornucopioides має гладкий гіменій.
• Polyozellus multiplex — Має фіолетовий відтінок.
• Craterellus sinuosus — Нижня сторона більш зморшкувата, спори більш жовтуваті.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні через характерну лійчасту форму та темний колір цей вид отримав яскраві народні назви, серед яких найбільш відомі «чорна лисичка», «трубач» та «ворончик».
• В українських лісах його найчастіше знаходять у Карпатах, на Прикарпатті та в західній частині Полісся, де він росте групами серед опалого листя у старих букових і дубових масивах.
• Через свій похмурий колір гриб зажив у карпатському фольклорі містичної слави під назвою «труба мертвих», через що забобонні люди нерідко оминали його стороною.