Gymnopus dryophilus

Опис

Колібія дуболюбна — невеликий гриб із шапкою діаметром 1,5–6 см, гладенькою і голою, кольору від кремового й охристого до червонувато-бурого. Колір змінюється залежно від вологості: після дощу шапка темніє, у суху погоду світлішає, особливо по краю. Пластинки дуже часті й ламкі, білі або кремові, а тонка порожниста ніжка схожа за кольором на шапку. Біля її основи видно білі нитки міцелію, які часто висмикуються разом із грибом.

Росте в листяних і хвойних лісах, на лісових галявинах, у парках і садах, поодинокими плодовими тілами, групами, дугами або колами. Плодові тіла з’являються з весни до грудня, часто тоді, коли інших грибів мало. У Польщі дуже поширена.

Її можна сплутати з опеньком луговим, який має пружну ніжку, рідші пластинки й росте на луках і пасовищах, а також з іншими видами роду Gymnopus, напр. Gymnopus hariolorum із запахом гнилої капусти. Колібія дуболюбна в каталозі класифікується як неїстівна, після її вживання повідомлялося про шлунково-кишкові розлади, тому її не слід збирати для споживання.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 1,5–6 см; у молодому віці дзвоникоподібна або опукла, згодом плоска, у старших екземплярів неправильної форми. Поверхня гладенька, гола. Колір блідо-охристий, червонувато-жовтий, жовтувато-бурий до червонувато-бурого; гриб гігрофанний: після дощу блідо-бурий, у суху погоду блідо-кремовий, з темнішим центром. Край зазвичай не борозенчастий, у старших екземплярів хвилястий і нерівний.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки дуже часті, тонкі й ламкі, вузько прирослі до ніжки (з віком відокремлюються), спочатку білі, згодом охристо-кремові.

Ніжка

Висота 2–8 см, товщина 2–6 мм, циліндрична, порожниста, як трубка, ламка, іноді біля основи злегка потовщена. Поверхня гладенька й гола, охристо-бура, за кольором схожа на шапку. Основа обплетена білими до жовтуватих нитками міцелію, які часто висмикуються разом із плодовим тілом. Кільця немає.

М’якуш

Тонка, білувата, водяниста. Смак і запах невиразні. М’якуш не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Спорова маса біла. Спори еліпсоподібні до злегка сльозоподібних, гладенькі, безбарвні, неамілоїдні (не реагують у реактиві Мельцера), приблизно 5–6,5 × 2,5–3,5 µm.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний сапротроф, росте на ґрунті серед листя й трав, як на кислих, так і на лужних субстратах; іноді на мертвих, повалених стовбурах осики, а зрідка уражує живу деревину. Епітет dryophilus означає «той, що любить дуб», але гриб росте також під багатьма іншими листяними та хвойними деревами. На плодових тілах іноді трапляються нарости паразитичного гриба Syzygospora mycetophila або S. tumefaciens.

Поширення. Поширена в помірній зоні Північної півкулі (Європа, Північна Америка). У Польщі дуже поширена: у хвойних і листяних лісах, на лісових галявинах, у парках, садах і городах, часто дугами та «відьминими колами»; трапляється також групами на кородерновій мульчі, розсипаній у насадженнях. У Польщі не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. З квітня або травня до грудня; часто з’являється тоді, коли інших грибів мало.

З чим можна сплутати?

• Marasmius oreades (опеньок луговий) — Пружна, жорстка ніжка, рідкі пластинки; росте на луках і пасовищах. Обидва види утворюють «відьмині кола».
• Gymnopus hariolorum — Запах гнилої капусти та повстисто-щетинистий міцелій біля основи ніжки.
• Gymnopus aquosus — Світліша шапка та потовщена біля основи ніжка.
• Rhodocollybia butyracea — Спорова маса рожевувата, а частина спор у реактиві Мельцера набуває червонувато-бурого кольору.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб трапляється практично повсюдно — від мішаних лісів Полісся та Карпат до лісових смуг на півдні країни. Завдяки такій високій чисельності популяцій вид не має охоронного статусу і не внесений до Червоної книги України.
• У народі в різних куточках України цей вид здавна відомий під назвою «весняний опеньок», оскільки його нерідко помічають у дібровах набагато раніше за звичні осінні види опеньків.
• Через непоказну зовнішність та мінливий колір шапинки в українських лісах його нерідко помилково приймають за інші дрібні пластинчасті гриби, зокрема за отруйні волоконниці.