Sarcoscypha coccinea

Опис

Саркосцифа червона (Sarcoscypha coccinea) утворює чашоподібні плодові тіла діаметром 2–6 см. Внутрішня поверхня чашки гладенька й інтенсивно червона (за сухої погоди вицвітає до помаранчевого), а зовнішня — білувата, вкрита дрібним пушком. Ніжка, якщо є, коротка й білувата. М’якуш тонкий і ламкий.

Росте взимку та рано навесні, з грудня по травень, на опалих вологих гілках листяних дерев, часто частково прихована в листовій підстилці або в ґрунті. У Польщі це рідкісний вид, що трапляється у вологих листяних лісах і чагарниках. Її інтенсивно червоний колір на тлі зимової листової підстилки зазвичай легко привертає увагу.

Схожі види роду Sarcoscypha макроскопічно майже не відрізняються, їх розрізняють лише під мікроскопом. Саркосцифа червона неїстівна. Через її рідкісність найкраще залишити її в лісі.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Чашоподібне плодове тіло, спочатку кулясте, потім від неглибоко блюдцеподібного до чашоподібного із загнутим досередини краєм; діаметр 2–6 см (в описах наводять різні діапазони). Внутрішня поверхня гладенька, насичено яскраво-червона, за сухої погоди вицвітає до оранжевої. Зовнішня поверхня від білуватої до брудно-охристої, вкрита густими збитими дрібними волосками. Трапляються форми зі зменшеним або відсутнім пігментом: оранжеві, жовті чи білі.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинок і трубочок немає. Гіменіальний шар (спороносні asci) вистилає гладеньку червону внутрішню поверхню чашки.

Ніжка

Часто відсутня або дуже коротка; якщо є (особливо у плодових тіл, що ростуть із глибше захованої деревини), вона товста, білувата, до 4 см завдовжки і 0,3–0,7 см завтовшки, вкрита збитими волосками.

М’якуш

Біла, тонка, ламка. Виразного запаху чи смаку немає. М’якуш не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Спорова маса біла до безбарвної. Спори видовжено-еліптичні, гладенькі, безбарвні (гіалінові), 26–40 × 10–12 мкм, з дрібними краплями олії, зібраними біля обох кінців. Аски довгі, циліндричні, звужені до короткої ніжки, приблизно 300–375 × 14–16 мкм. Коли спори вивільняються одночасно з багатьох асків, може бути чути ледь помітний «пшик» і видно невелику хмаринку спор.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф на відмираючих, опалих гілках і деревині листяних дерев, часто частково або повністю захованих у листовій підстилці чи ґрунті, у вологих місцях. Зафіксована, серед іншого, на розових (Rosaceae), буку, ліщині, вербі, в’язі, грабі, а в Середземномор’ї — на дубі. Плодові тіла ростуть поодинці або групами; ті, що ростуть із закопаної деревини, більші за тих, що на гілках над землею. Плодові тіла стійкі й у прохолодну погоду зберігаються кілька тижнів.

Поширення. Північна півкуля: Європа, Азія, Північна Америка; також повідомляється з Африки, Австралії та Південної Америки. У Польщі рідкісний вид (деякі описи стверджують, що він не трапляється), у листяних лісах і чагарниках; у Червоному списку рослин і грибів Польщі в категорії I (види з невизначеним ступенем загрози). До 9 жовтня 2014 року перебувала під суворою охороною видів, нині виключена зі списку охоронюваних видів. У Європі види роду Sarcoscypha внесені до червоних списків; у Великій Британії вид став дуже рідкісним.

Плодоношення. У Польщі з грудня по травень, найчастіше з січня по квітень; зазвичай у прохолодні місяці зими та ранньої весни.

З чим можна сплутати?

• Sarcoscypha austriaca (саркосцифа австрійська) — Макроскопічно майже невідрізнювана; спори 29–36 × 12–15 мкм, з неповною оболонкою та дрібними ковпачками на кінцях. Для розрізнення потрібен мікроскоп.
• Sarcoscypha jurana — Плодове тіло блідіше, більш оранжеве; спори сплощені або з тупими кінцями. У Польщі під охороною (сувора охорона), не включена до Атласу; росте переважно на опалих гілках липи (Tilia) і важко відрізнити її в природі — не збирайте червоні саркосцифи.
• Sarcoscypha dudleyi — Трапляється у східній Північній Америці; спори еліптичні із заокругленими кінцями, 25–33 × 12–14 мкм, у молодості повністю оточені слизом.
• Sarcoscypha macaronesica — Вид Макаронезійських островів; плодові тіла менші (до 2 см), спори менші, приблизно 20,5–28 × 7,3–11 мкм.
• Scutellinia scutellata (скутелінія щитоподібна) — Значно менші плодові тіла з помітними темними війками на краю, зазвичай росте на вологій деревині та субстраті.
• Plectania melastoma — Внутрішня поверхня плодового тіла оранжево-червона, але зовнішня поверхня чорнувата, а не білувата.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні червоний саркосциф занесений до Червоної книги України як рідкісний вид, тому його не можна збирати й нищити місце, де він росте.
• Він належить до перших грибів року. У вологих листяних лісах, зокрема в Карпатах і на Поліссі, яскраво-червоні чашечки з’являються на гілках у листі одразу після танення снігу.
• В Україні росте також близький вид, саркосциф австрійський (Sarcoscypha austriaca). Зовні вони майже однакові, тож надійно їх розрізняють лише під мікроскопом, за будовою спор і волосків.