Stropharia aeruginosa

Опис

Строфарія синьо-зелена має шапинку діаметром 2–8 см, вкриту слизом інтенсивного синьо-зеленого кольору, з білими лусочками біля краю. З віком колір вицвітає до жовто-охристого, а в сухі дні шапинка стає гладкою та блискучою. Пластинки спочатку білуваті, потім фіолетово-сині, зрештою шоколадно-коричневі. Ніжка біла чи блідо-бежева, а нижче крихкого кільця, що швидко зникає, вона вкрита білими лусочками.

Росте групами з вересня по листопад у листяних і хвойних лісах, у парках, у садах на трісці та уздовж доріг, на ґрунті та на сухостої. У Польщі вона звичайна.

Вона відрізняється від Stropharia caerulea, яка має синішу, менш слизову шапинку та рожевуваті пластинки. Їстівність цього виду є спірною, а його хімічний склад маловивчений, тому його не рекомендують збирати до столу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–8(10) см; опукла в молодому віці, потім від дзвоникуватої до пласкої, з віком з широким бугорком. Поверхня вкрита шаром слизу, спочатку інтенсивно синьо-зеленого або бланкетно-зеленого кольору, з білими лусочками (залишками покривала), особливо біля краю. З віком або після змивання слизу колір вицвітає до жовто-охристого, часто плямами, спочатку в центрі, і згодом зеленувато-синій відтінок зникає повністю. У суху погоду шапинка втрачає слиз і стає гладкою та блискучою. Шкірочка легко знімається.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки скупчені, прирослі до ніжки; у молодих плодових тіл вкриті покривалом. Спочатку білуваті, потім від фіолетово-синіх до глинисто-коричневих, зрештою шоколадно-коричневі. Краї пластинок білі, пористі.

Ніжка

Висота приблизно до 8 см, товщина до 1 см, циліндрична, всередині порожниста. Колір блідо-бежевий, білуватий або блідо-зеленуватий, з часом буріє. Кільце на середній висоті, крихке, від буруватого до чорнуватого, зникає рано. Нижче кільця ніжка вкрита дрібними білими фібрилами або лусочками.

М’якуш

Зеленувато-біла, потім кремова, доволі щільна. Смак і запах невиразні (за деякими описами, дещо їдкі). М’якуш не слід куштувати на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок фіолетово-коричневий (коричнево-фіолетовий). Спори еліптично-овоїдні, близько 7–10 × 4–5,5 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що росте на ґрунті, на сухостої, у лісовій підстилці та на трісці; утворює групи з багатьох плодових тіл. У Польщі найчастіше росте під буком, рідше під ялицею. Вона охоче з’являється на мульчі з деревної тріски в садах і парках.

Поширення. Північна Америка, Європа (включаючи Велику Британію) та Іран. У Польщі звичайна або доволі звичайна: листяні та хвойні ліси, парки, трав’янисті ліси, узбіччя доріг. Вона не є юридично захищеною у Польщі.

Плодоношення. У Польщі зазвичай з вересня по листопад (від весни до осені за деякими описами).

З чим можна сплутати?

• Stropharia caerulea (польська: pierścieniak białoniebieski) — Шапинка синіша, пластинки рожевуваті, менш слизова.
• Stropharia pseudocyanea — Менша і делікатніша, росте в трав’янистих біотопах, кільце дуже скороминуще.
• Види Psilocybe — Вони синіють при пошкодженні та мають ніжку без лусочок.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні строфарія синьо-зелена широко поширена в лісових зонах Полісся, Лісостепу та в Карпатах, де найчастіше зростає на вогкому ґрунті та опалій деревині.
• Цей вид не внесений до Червоної книги України й вважається звичайним для вітчизняних лісів, хоча через яскраве смарагдове забарвлення його нерідко сприймають як рідкісний тропічний феномен.
• У лісах України цю строфарію часто плутають з її близькою родичкою — строфарією небесно-синьою, від якої вона вирізняється стійкішим кільцем на ніжці та насиченішим відтінком слизу.