Suillus variegatus

Опис

Моховик жовто-бурий (Suillus variegatus) — трубчастий гриб з капелюшком діаметром 5–14 см, спочатку жовтуватим або оливковим і оксамитово-запушеним, пізніше охристо-бурим до оранжевого. Пори під капелюшком темно-оливкові й синіють, якщо на них натиснути. Ніжка циліндрична, жовто-коричнювата, без кільця. М’якуш щільний, жовтуватий і може трохи синіти після розрізання.

Росте в хвойних лісах, переважно під соснами, на вересових пустищах і у вологих місцях, від літа до осені. У Польщі поширений.

Схожі на нього козляк болотяний (Suillus bovinus), який має ширші складні пори, і перечний гриб (Chalciporus piperatus), який менший і має гострий смак. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–14 см (в описах наводяться різні діапазони). Молоді — напівкулясті з підвернутим краєм, потім подушкоподібні з гострим краєм. Колір жовтий, жовто-сірий, оливковий до брудно-оранжевого, пізніше охристо-коричневий до блідо-оранжевого (за деякими описами іржавий до рудого). Шкірка повстиста й запушена в молодому віці, з віком гладкіша, у вологу погоду липка; відокремлюється від м’якуша важко.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки досить короткі, у молодих грибів жовті або блідо-оранжеві, пізніше темно-оливкові; при натисканні спочатку синіють, потім буріють. Пори округлі, подібного до трубочок кольору (за деякими описами охристі, потім коричнево-цинамонові). Пори дрібніші, темно-оливкові й не збігають по ніжці, на відміну від козляка болотяного.

Ніжка

Висота 4–10 см, товщина 2–4 см; ніжка циліндрична, гладенька, потовщена при основі. Колір жовтий або жовто-коричнюватий із легким червонуватим відтінком, ближче до верху жовтіша. Кільця немає.

М’якуш

Щільний, блідо-жовтий або блідо-оранжевий, лимонно-жовтий під поверхнею ніжки. При розрізанні місцями трохи синіє. Смак непомітний (за деякими описами трохи металевий), запах виразний: за деякими описами нагадує хвойні голки, за іншими — неприємний, як у несправжнього дощовика (Scleroderma).

Споровий відбиток і спори

Споровий відбиток оливково-коричневий або горіхово-коричневий (в описах наводяться різні кольори). Спори гладенькі, веретеноподібні, 7,5–12 × 3–5 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб, пов’язаний із соснами (за деякими описами — двохвойними), часто серед вересу та інших кислотолюбних рослин на піщаних ґрунтах. Росте в хвойних лісах, на вересових пустищах і у вологих місцях.

Поширення. Поширений в Європі, Північній Америці, а також у Південній Америці та Японії. У Польщі поширений. У Польщі не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. Від літа до осені (за деякими описами: пізнього літа).

З чим можна сплутати?

• Suillus bovinus (козляк болотяний) — Має більші пори (у козляка болотяного складні, широкі, збігають по ніжці) і не має характерного запаху; у моховика жовто-бурого капелюшок запушений, а пори дрібніші, темно-оливкові.
• Chalciporus piperatus (перечний гриб) — Значно дрібніший, з гострим, перцевим смаком.
• Boletinus cavipes (болетинус порожнистоніжковий) — Частіше трапляється в горах; має порожнисту ніжку, зникаюче кільце та густі волокна.
• Suillus tridentinus — Увага: схожий охоронюваний вид (сувора охорона в Польщі), не включений до Атласу. Капелюшок від оранжевого до іржавого з темнішими волокнами, пори оранжеві; росте під модриною, переважно на вапняних ґрунтах у горах. Не збирати.
• Suillus sibiricus — Увага: схожий охоронюваний вид (часткова охорона в Польщі), не включений до Атласу. Капелюшок жовтий із коричнюватими плямами, ніжка з коричневими цятками; росте лише під сосною кедровою європейською (у Польщі в Татрах). Не збирати.
• Suillus flavidus — Увага: схожий охоронюваний вид (часткова охорона в Польщі), не включений до Атласу. Дрібний, блідо-жовтий, слизький, із драглистим кільцем; на болотах під сосною, серед сфагнуму. Не збирати.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб відомий як маслюк строкатий. Слово «строкатий» означає «різнобарвний» і натякає на плямисту шапинку, що переходить від жовтуватого до охристо-бурого.
• Назва «маслюк» походить від слова «масло», бо в більшості українських маслюків шапинка слизька. У строкатого маслюка вона суха й ніби оксамитова, тому він помітно вирізняється серед родичів.
• В Україні він тісно пов’язаний із сосною. Найчастіше трапляється в соснових борах на піщаних ґрунтах, зокрема на Поліссі, а також у соснових насадженнях на пісках.