Agaricus bitorquis

Опис

Печериця двокільцева — це кремезна білувата печериця з твердим, щільним м’якушем, шапинкою 4–10 см (до 15 см) із загорнутим краєм та короткою товстою ніжкою. Її найпростіше впізнати за масивним подвійним кільцем на ніжці. Пластинки спочатку блідо-рожеві, потім темно-коричневі до чорних, а запах приємний, мигдалеподібний.

Як випливає з назви, вона росте переважно в містечках і містах: у парках, садах, уздовж доріг, у тріщинах тротуарів, і навіть пробивається крізь асфальт. Вона досить поширена в Польщі. Плодові тіла часто забруднені ґрунтом і нерідко дозрівають під поверхнею.

Міські місця зростання становлять ризик: гриб накопичує важкі метали (наприклад, свинець), тому не збирайте його поблизу доріг або в забруднених місцях. Якщо у вас є сумніви щодо виду, особливо щодо молодих плодових тіл із білими пластинками, не збирайте і не вживайте його в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 4–10 см, навіть 15 см (згідно з деякими описами до 18 см). Напівкуляста в молодому віці, пласка або навіть із заглибленим центром у старших екземплярів. Край виступає за пластинки і тривалий час залишається загорнутим. Поверхня гладка і суха, іноді потріскана на пластівці, білувата, не змінює кольору при натиранні (згідно з деякими описами, з віком дещо жовтіє), часто забруднена ґрунтом. Іноді залишки покривала на краю.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, вузькі, вільні; спочатку блідо-рожеві, потім шоколадно-коричневі, врешті темно-коричневі; краї білі та пластівчасті.

Ніжка

Коротка і товста, циліндрична або булавоподібна, із звуженою основою, суцільна і тверда; висота 3–11 см, товщина 1–4 см. Поверхня гладка або ворсиста, білувата. Характерне масивне подвійне кільце: верхнє товсте, лійкоподібне, нижнє тонше, спідникоподібне (звідси видова назва); колір від білого до блідо-охристого. В основі — товстий обгортаючий міцелій.

М’якуш

Твердий і дуже щільний, білий, при пошкодженні не змінює кольору або стає злегка рожевим. Запах приємний, мигдалеподібний; смак горіховий (згідно з деякими описами м’який, типово грибний). Не куштуйте на смак м’якуш дикорослих екземплярів.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок шоколадно-коричневий. Спори еліптичні, гладкі, 5–7 × 4–5.5 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний сапротроф, що росте поодинці або невеликими групами в садах, парках, уздовж доріг, у чагарниках з бузиною, у тріщинах тротуарів і навіть у старій пошкодженій штукатурці. Плодові тіла часто дозрівають під землею, пробиваючи асфальт і тротуарну плитку. Часто росте там, де взимку використовують дорожню сіль.

Поширення. Європа, Азія, Північна Америка, Австралія. Досить поширена в Польщі (станом на 2003 рік було зафіксовано 8 місцезростань), переважно в містечках і містах. Не охороняється законом; входить до переліку грибів, дозволених до продажу (Міністерство охорони здоров’я, позиція 42). Комерційно культивується з 1968 року як альтернатива A. bisporus.

Плодоношення. Немає даних (англійська назва «spring agaric» вказує на весну, але місяці не наведено).

З чим можна сплутати?

• Agaricus bisporus (печериця двоспорова) — Дика форма темніша, бурувата, з кільцем, яке можна зняти; печериця двокільцева має подвійне кільце. Мікроскоп відрізняє їх найвірогідніше: чотириспорові базидії у A. bitorquis, двоспорові у A. bisporus.
• Agaricus campestris (печериця польова) — Має лише одне, крихке кільце і росте на луках, а не на тротуарах.
• Agaricus bernardii — Часто плутають із нею; пахне розсолом (морським запахом).
• Молоді смертельно отруйні мухомори (наприклад, Amanita virosa) — Мухомори мають піхву біля основи ніжки та білі пластинки.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб часто називають бруківковою або тротуарною печерицею через його дивовижну здатність пробивати щільний ґрунт і навіть асфальт на вулицях міст.
• Цей вид широко зростає по всій території України, зокрема в лісостеповій і степовій зонах, і не має природоохоронного статусу в Червоній книзі України.
• У скверах та придорожніх зонах українських міст молоді екземпляри іноді небезпечно плутають зі смертельно отруйною блідою поганкою, доки пластинки гриба ще не потемніли.