Bjerkandera adusta

Опис

Б’єркандера опалена (Bjerkandera adusta) — тонкий, шкірястий трутовик, що росте на деревині. Плодові тіла мають 2–10 см завширшки, напівкруглі або розпростерті, оксамитові та зморшкуваті, від охристо-коричневих до сіро-коричневих, із блідим, білуватим краєм, який у старіших екземплярів стає сіро-чорним. Ростуть групами, один над одним, як черепиця на даху. На нижньому боці — дуже дрібні пори, від білуватих до темного сіро-коричневого кольору, які темніють при дотику. На поперечному зрізі між трубочками та блідою м’якоттю видно сіро-чорнувату лінію.

У Польщі поширений у листяних і мішаних лісах, на стовбурах, пеньках і сухих гілках, найчастіше бука. Плодові тіла можна знайти протягом усього року.

Неїстівний. Від схожої Bjerkandera fumosa його можна відрізнити за тоншою м’якоттю та сірим нижнім боком із порами, що темніють.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Плодові тіла однорічні, напівкруглі, розпростерті або розпростерті з відігнутими краями, прикріплені до субстрату боком. Ширина 2–10 см, товщина до приблизно 1 см. Зазвичай ростуть групами й накладаються одне на одне, як дахова черепиця, утворюючи скупчення, що вкривають аж 5 м поверхні. Поверхня злегка оксамитова або волосиста, зморшкувата, від охристо-коричневої до сіро-коричневої. Крайова зона виразно блідіша, білувата, а в старших плодових тілах — сіро-чорна.

Гіменофор (низ шапки)

Пороїдний (трубочки та пори). Трубочки завдовжки 4–6 мм, чітко контрастують із блідою м’якоттю та відділені від неї сіро-чорнуватою лінією, що видна на поперечному зрізі. Пори дрібні, круглі, 4–6 на мм. Колір від білуватого до темного сіро-коричневого; трубочки темніють при натисканні.

Ніжка

Ніжки немає; плодове тіло прикріплене до субстрату боком.

М’якуш

Білувата або кремова, тонка, шкіряста гнучка. Запах слабкий, трохи кислуватий. М’якоть не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Споровий відбиток солом’яно-жовтий. Спори неамілоїдні, еліпсоїдні, з одного боку сплющені й звужені, 4–5,5 × 2–3 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що розкладає целюлозу та лігнін у деревині, спричиняючи білу гниль. Іноді також уражує пошкоджені дерева (ранковий паразит). Росте на гниючих стовбурах і пеньках, переважно листяних дерев, особливо часто на буку; на хвойних дуже рідко (зокрема на Abies, Larix, Picea). Також зафіксований на кленах, вільсі, березі, грабі, ліщині, ясені, дубі, тополі, вербі, бузині та багатьох плодових деревах.

Поширення. У Польщі поширений у різних типах листяних і мішаних лісів. Широко розповсюджений вид, що часто трапляється на мертвій деревині. У Польщі не перебуває під правовою охороною.

Плодоношення. Плодові тіла присутні протягом усього року.

З чим можна сплутати?

• Bjerkandera fumosa (польська: szaroporka odymiona) — Має товщу м’якоть і білувато-жовтуватий, а не сірий гіменофор, який лише трохи буріє при натисканні. В описах згадується темна лінія в м’якоті біля основи трубочок; її слід оцінювати на поперечному зрізі.
• Деякі види родів Stereum і Trametes — Зовні вони нагадують б’єркандеру опалену; однак у них немає сірих пор, що темніють при натисканні, та сіро-чорнуватої лінії між трубочками та м’якоттю.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні Bjerkandera adusta не входить до Червоної книги України й не охороняється: це звичайний, широко поширений дереворуйнівний гриб.
• Росте по всій території України, від Полісся й лісостепу до Карпат. Найчастіше його видно на пнях, колодах і сухих гілках листяних дерев, наприклад бука чи берези, а також у міських парках і скверах.
• Українські грибники часто плутають його з трутовиком різнобарвним (Trametes versicolor) та з близьким видом Bjerkandera fumosa. Надійні ознаки: дуже дрібні пори, що темнішають від дотику, і сіро-чорна лінія в розрізі між трубочками та світлою м’якоттю.