Cortinarius caperatus

Опис

Циганка — це гриб середнього розміру з капелюшком діаметром 4–12 см, охристо-бежевим до шкірясто-жовтого, помітно зморшкуватим і вкритим білуватими волоконцями, сіро-фіолетовим у молодих екземплярів. Він має іржаво-коричневі пластинки та щільну ніжку з білуватим, плівчастим кільцем і злегка булавоподібною основою.

Він росте з липня по жовтень у ялинових і соснових лісах на бідних, кислих, піщаних ґрунтах, часто серед мохів та лишайників кладоній. У Польщі він поширений лише в деяких районах.

Його можна сплутати з іншими павутинниками та з волоконницею Патуйяра, яка є сильно отруйною. Тому цей вид не рекомендується недосвідченим грибникам. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте і не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 4–12 см; яйцеподібний до напівсферичного в молодому віці, потім широко дзвоникуватий, плоский з тупим горбком у старших. Поверхня зморшкувата і борозниста, потріскана на краю в суху погоду, вкрита білуватими волоконцями (молоді плодові тіла «посипані інеєм»). Спочатку сіро-фіолетовий або сіруватий, із залишками покривала на краї; потім шкірясто-жовтий до бежево-коричневого.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, виїмчасті (прирослі), глинисто-жовті в молодих плодових тілах, потім іржаво-буруваті; спочатку вкриті білим покривалом.

Ніжка

Висота 4–15 см (у описах наводяться різні діапазони), товщина 1–3 см. Циліндричний, суцільний, булавоподібно розширений біля основи. Колір від білуватого через кремовий до охристого. Він має вузьке, білувато-жовтувате кільце (залишок кортини), вище якого ніжка луската, нижче волокниста і смугаста. Кільце є ключовою ознакою для ідентифікації, але може зникати у старих екземплярів.

М’якуш

Білий або блідо-кремовий. Смак незначний, запах невиразний (згідно з деякими описами м’який). Не куштуйте м’якоть невідомих грибів.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок іржаво-жовтий до охристо-коричневого. Спори мигдалеподібні, бородавчасті, 10–14 × 7–9 µm (у описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб, не вибірковий щодо хазяїв. Росте в ялинових і соснових лісах на бідних, кислих, піщаних ґрунтах, вологих і сухих; часто поблизу лишайників кладоній (Cladonia) та білого подушкоподібного моху (Leucobryum). Не зустрічається на вапнякових субстратах. Також знайдений під буком і в вересовищах.

Поширення. Північна Америка, Європа та помірна Азія. У Центральній Європі, особливо на півночі, доволі поширений, в інших місцях рідкісний; у Польщі поширений лише в деяких районах. Вважається вразливим у Німеччині та Великій Британії, і таким, що перебуває під загрозою зникнення, у Нідерландах. Він не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. У Польщі з липня по жовтень.

З чим можна сплутати?

• Cortinarius traganus (павутинник козлячий) — Молоді плодові тіла з сріблясто-фіолетовим капелюшком подібні; павутинник має неприємний запах і пластинки, вкриті кортиною. Неїстівний.
• Inosperma erubescens (волоконниця Патуйяра) — У Центральній Європі влітку старі екземпляри циганки можна сплутати з цим сильно отруйним видом; детальні відмінності — немає даних.
• Phaeolepiota aurea (феолепіота золотиста) — Рідкісний у Польщі; капелюшок золотисто-жовтий, кільце чітко смугасте; згідно з деякими описами поверхня порошисто-зерниста.
• Інші павутинники (Cortinarius spp.), особливо зрілі, охристого кольору, які втратили кільце — Існують подібні отруйні павутинники, тому гриб не слід збирати недосвідченим грибникам; детальні відмінності — немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найбільш поширений у хвойних та мішаних лісах Полісся, Карпат і Розточчя, де зазвичай зростає серед мохів та чагарничків вересу.
• У різних регіонах України для нього побутують колоритні народні назви, зокрема «турок», «панчішка» чи «циган», які виникли завдяки специфічному кільцю на ніжці та відтінку шапинки.
• У лісах України недосвідчені грибники часом помилково приймають його за смертельно отруйну волоконницю або бліду поганку через схожість форми шапинки та наявність покривала.