Hypsizygus ulmarius

Опис

Глива ільмова — це блідий, кремово-білий гриб із капелюшком діаметром 6-15 см, сухим і гладким, розташованим на товстій, білій, майже центральній ніжці без кільця. Пластинки білі, густі та лише дещо спускаються на ніжку, що відрізняє його від подібних гливистих грибів.

Він росте з липня по листопад на листяних деревах, найчастіше на в’язах, нерідко високо на стовбурі, у ранах і пошкодженнях, у лісах, парках та вздовж доріг. У Польщі він рідкісний, тому його часто знаходять лише поодиноко або невеликими групами.

Оскільки його можна сплутати з гливами та іншими грибами з білими пластинками, значення має повний набір ознак: слабо спускні пластинки, відсутність кільця та субстрат. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте та не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 6-15 см (винятково до 30 см), опуклий із широким краєм (згідно з деякими описами, край підгорнутий; більші капелюшки можуть бути увігнутими). Поверхня суха, гладка, білувата до кремової за кольором; у старіших екземплярів може розтріскуватися на ареоли.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки прирослі або слабо спускні, широкі, густі, білі (у глив Pleurotus пластинки глибоко спускаються по ніжці).

Ніжка

Висота 6-13 см, товщина 2-3 см, циліндрична, гладка або дрібноволокниста, біла, прикріплена майже центрально; без кільця.

М’якуш

Запах кислуватий, слабкий або іноді ледь борошнистий; смак м’який. Даних про зміну кольору немає.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремовий, за деякими описами від білого до блідо-кремового. Спори 3,5-6,5 × 3-5 мкм або близько 5-7 мкм (оригінальний опис Редгеда), субглобозні до еліпсоїдних, неамілоїдні. Дані щодо розміру спор суперечливі.

Місця зростання й поширення

Екологія. Деревний паразит і сапротроф (незрозуміло, чи живиться він живими, чи мертвими тканинами, хоча трапляється на живих деревах. Викликає буру гниль пошкоджених місць, а також виділяє лаказу, що руйнує лігнін. Росте високо у ранах і пошкодженнях дерев. Найчастіше на в’язах (Ulmus laevis, U. minor), також на яворах, кінському каштані, осиці, березі, буці, дубі, липі та клені ясенелистому.

Поширення. Ліси, парки, ботанічні сади та дороги в помірній зоні Північної Америки, Європи та Азії; відносно рідкісний порівняно з гливами. У Польщі у Червоному списку 2006 року зі статусом V (вразливий до зникнення). За законом не охороняється.

Плодоношення. З липня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Pleurotus spp. (гливи) — Пластинки глибоко спускаються по ніжці; гливи викликають білу гниль, глива ільмова — буру.
• Hypsizygus tessulatus — Частіше росте більшими групами.
• Ossicaulis lignatilis — Менший, росте з порожнин у деревині.
• Pleurotus levis — Пластинки спускні.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні через схожість і дерево-господаря цей гриб у народі часто називають в’язовиком або в’язовою гливою, хоча до роду справжніх глив він ботанічно не належить.
• Недосвідчені українські спостерігачі нерідко плутають його зі звичайною гливою, проте розпізнати його можна за товстою ніжкою, розташованою майже по центру шапинки.
• В українських лісах Полісся та Лісостепу цей вид зустрічається нечасто і зазвичай росте поодиноко високо на стовбурах старих в’язів у заплавах річок та давніх парках.