Lactarius helvus

Опис

Хрящ-молочник неїстівний — це великий гриб із капелюшком діаметром 5–15 см, матовим, оксамитовим, у рожево-охристих, палевих або помаранчевих відтінках, у зрілому віці лійкоподібним. Він має часті низбіжні пластинки, спочатку білувато-жовті, а потім охристо-жовті, та циліндричну, порожнисту ніжку. Молока він майже не виділяє, а те, що є, водянисте й безбарвне.

Його найпростіше впізнати за запахом, який нагадує любисток, цикорій, фенугрек або приправу Maggi. Він росте з червня по жовтень у листяних і хвойних лісах, на кислих ґрунтах, часто на болотах серед сфагнуму. У Польщі він поширений.

Сирим або погано приготованим він викликає шлунково-кишкові розлади, тому вважається отруйним. Його іноді висушують, мелють і додають у невеликих кількостях як приправу, але ми не рекомендуємо це робити без нагляду спеціаліста.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–15 см (4–15 см за деякими описами); спочатку плоско-опуклий, потім плаский із широким заглибленням і зрештою лійкоподібний, іноді з низьким невеликим бугорком. Край загорнений, розпрямляється повільно і не повністю. Поверхня суха, матова, оксамитова, у старших екземплярів зерниста або потріскана на дрібні ділянки; шкірочка не знімається. Колір однорідний, у суху погоду охристо-рожевий або палево-рожевий, іноді з фіолетовим відтінком, у вологу погоду з іржавим або помаранчевим відтінком; за деякими описами слабозонястий, край блідіший.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки часті, з короткими пластиночками між ними, іноді роздвоєні біля ніжки й утворюють анастомози, низхідні; гострі на краю та біля ніжки. Спочатку білувато-жовті, потім охристо-жовті з лимонним або сірим відтінком.

Ніжка

Висота 4–13 см (3–9 см за деякими описами), товщина 0.5–4 см (1–2 см за деякими описами), циліндрична, спочатку суцільна, потім порожниста. Поверхня гладка, іноді ворсиста, зернисто-луската на верхівці. Колір дещо блідіший за капелюшок: червоно-охористий або жовто-рудуватий; може бути вкритий помаранчево-коричневими плямами. Кільця немає.

М’якуш

Досить товста, трохи крихка, охристо-рудувата, часто з рожевим відтінком; іноді з вузькою водянистою смужкою над пластинками. Запах характерний, що нагадує цикорій, любисток, фенугрек або приправу Maggi (запах зумовлений сотолоном). Смак м’який, пряний. Молочко виділяється лише слабо (зовсім не виділяється у старших екземплярів), майже водянисте й безбарвне, м’яке на смак із легким гіркуватим присмаком. Не куштуйте його.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремовий. Спори овальні, з дрібними бородавками, з’єднаними сіткою тонких з’єднувачів; 6.5–9 × 7–9 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб; росте в листяних і хвойних лісах (ялина, сосна, береза, рідко буке), на кислих ґрунтах, на болотах і серед сфагнуму.

Поширення. Північна Америка, Європа, Азія, Австралія, Нова Зеландія (північноамериканський різновид, який раніше описували як L. aquifluus, є спірним). Широко поширений у Європі; у Польщі поширений, у Татрах до 1200 м над рівнем моря. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З червня по жовтень (пізнє літо та осінь за деякими описами).

З чим можна сплутати?

• Lactifluus volemus (хрящ-молочник) — Іноді плутають із хрящем-молочником неїстівним; детальні відмінності: немає даних.
• Lactarius camphoratus (хрящ-молочник камфорний) — Має подібний запах; детальні відмінності: немає даних.
• Lactarius quietus var. incanus — Темніший і більш рудуватий, молоді екземпляри мають непрозоре біле молочко, а не водянисте й безбарвне, як у L. helvus.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні хрящ-молочник сіро-рожевий найбільш поширений у лісах Полісся та Карпат, де зростає на вологих кислих ґрунтах і сфагнових торфовищах.
• У лісах України недосвідчені збирачі можуть сплутати цей вид з іншими спорідненими хрящами рудуватого відтінку, проте його видає характерний водянистий прозорий сік та різкий запах сухого любистку чи селери.