Lactarius turpis

Опис

Lactarius turpis має слизисту, оливково-зелену до чорнувато-коричневої сажкової капелюшок 5–15 см у діаметрі, з довго підгорнутим краєм та заглибленим центром. Пластинки кремові й брудні, ніжка оливкова, світліша за капелюшок, іноді з ямками. Пошкоджене плодове тіло виділяє рясне біле, дуже пекуче молоко, яке на повітрі не змінює кольору.

Росте з липня по листопад у листяних, хвойних та мішаних лісах, найчастіше під березами та ялинами, на кислих ґрунтах. У Польщі поширений.

Його темні оливкові кольори зазвичай полегшують розпізнавання. У Західній Європі вважається неїстівним, на сході його іноді засолюють після тривалого вимочування, але він вважається отруйним, оскільки містить мутагенний некаторин, який кулінарна обробка не видаляє повністю.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–15 см (4–20 см за деякими описами); у молодих екземплярів низький та випуклий із довго підгорнутим краєм, у старих — розпростертий і заглиблений, врешті лійкоподібний. Щільний, без горбика. Поверхня слизиста або клейка, без зонування або зі слабким зонуванням; у молодих оксамитова, край може бути волохатим. Колір від брудно-оливково-зеленого до чорнувато-коричневого, темнішає з віком. Назбирує бруд, звідси «брудний» вигляд.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки вузькі, густі, різної довжини, трохи спускаються на ніжку; спочатку білуваті, потім кремово-жовті, з бурими плямами в старості, темніють при пошкодженні (заплямовані старим молоком). Пурпурові з KOH або аміаком.

Ніжка

Висота 3–7 см, товщина до 2,5 см (до 3 см за деякими описами), циліндрична, спочатку суцільна, згодом порожниста. Поверхня блискуча в сухому стані, слизиста у вологому, іноді шорстка або ямчаста (неглибокі ямки). Колір від блідо-оливкового через зеленуватий до брудно-оливкового, світліший за капелюшок. Кільця немає.

М’якуш

М’якоть товста, щільна, біла, лише ледь оливкова під шкіркою капелюшка; у старших екземплярів буріє. Смак їдкий, запах слабкий. Молоко рясне, біле або водянисто-біле, на повітрі не змінює кольору, дуже пекуче. Не куштуйте його на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок блідо-кремовий. Спори овальні, з дрібними бородавками або гребенями, розміром близько 7–8,5 × 6–7 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб; найчастіше з березою, також з ялиною, сосною та іншими деревами в мішаних лісах. Росте на кислих ґрунтах.

Поширення. Європа, Сибір і Північна Америка (завезений до Австралії та Нової Зеландії); в Азії трапляється в Японії. Поширений у Польщі, в листяних, хвойних та мішаних лісах. У Польщі юридично не охороняється.

Плодоношення. З липня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Lactarius blennius (груздь буковий) — Менший, має дзвоникоподібний капелюшок, покритий смугастими плямами, не має таких темних відтінків і росте під буками.
• Lactarius olivaceoumbrinus, Lactarius atroviridis — L. olivaceoumbrinus (Північна Америка) має більш оливково-коричневий капелюшок і ніжку з темними плямами; дані щодо L. atroviridis відсутні.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українському народі, зокрема на Поліссі, цей гриб отримав промовисті місцеві назви «чорнушка» та «кобилка» завдяки темному забарвленню шапинки, яка в сиру погоду стає майже смолянисто-чорною.
• В Україні цей вид найчастіше трапляється в північних і західних регіонах Полісся та в Лісостепу, де оселяється у вологих березняках або змішаних лісах поруч із моховими болотами.
• Через специфічний брудно-оливковий колір недосвідчені збирачі в українських лісах іноді плутають його зі звичайним дубовим хрящем-молочником, проте цей вид надійно вирізняється рясним білим соком, що не змінює свого кольору на відкритому повітрі.