Leccinum variicolor

Опис

Підберезник різнобарвний має конічну шапку діаметром 6–12 см, суху й матову, злегка оксамитову та трохи липку у вологу погоду. Її колір мінливий: від оливково-сірого до темно-коричневого. Нижню поверхню складають дрібні білі або кремові пори, які темніють при пошкодженні. Тонка білувата ніжка вкрита темно-коричневими або чорними лусочками і в основі може бути зеленуватою або синьо-зеленою. Білий м’якуш рожевіє на розрізі, але лише через досить довгий час.

Він росте під березами, найчастіше у вологих місцях, особливо на торфовищах, з липня по жовтень. У Польщі він не є рідкісним.

Його найлегше сплутати з підберезовиком, який росте в сухих місцях і має блідішу шапку виключно в коричневих відтінках. На практиці ці два види часто не розрізняють. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його та не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 6–12 см; конічна у молодих плодових тіл, конічна із заокругленою верхівкою у старших. Поверхня гладка, матова, суха, злегка оксамитова, трохи липка у вологу погоду. Колір варіюється від оливково-сірого через сірий і сіро-коричневий до темно-коричневого.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки довжиною до 25 мм, глибоко виїмчасті біля ніжки, від білуватих до кремових. Пори майже округлі, дрібні, білі або кремові; вони темніють при пошкодженні.

Ніжка

Висота до 18 см, товщина до 3,5 см; щільна, циліндрична, тонка, часто вигнута. Білувата, вкрита численними темно-коричневими або чорними лусочками (дрібними лусочками). Іноді зеленувата або синьо-зелена в основі.

М’якуш

Білий до білувато-кремового, в основі може бути білувато-зеленуватим. Рожевіє на розрізі, але лише через досить довгий час. Смак і запах приємні, м’які. Не куштуйте м’якуш з метою ідентифікації.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від коричневого до оливково-коричневого. Спори видовжені, 14–19 × 5–7 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб, пов’язаний з березами (Betula). Росте переважно у вологих місцях, особливо на торфовищах.

Поширення. Північна Америка, Європа та Азія. В Європі поширений від Середземномор’я до Ісландії та Шпіцбергена, відсутній лише на південному сході. У Польщі він не є рідкісним. У Польщі юридично не захищений.

Плодоношення. Липень до жовтня.

З чим можна сплутати?

• Leccinum scabrum (підберезовик) — Також росте під березами, але в сухіших місцях; шапка блідіша, виключно в коричневих відтінках.
• Leccinum pseudoscabrum (підберезник сіро-бурий) — Росте під грабами та ліщиною; м’якуш на розрізі стає сіро-фіолетовим.
• Leccinum duriusculum (підберезник твердуватий) — Росте під тополями; сапка сіро-коричнева, м’якуш на розрізі спочатку червоніє, а потім чорніє.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні підберезовик різнобарвний найчастіше зустрічається у вологих березових лісах Полісся та Карпат, оселяючись на сфагнових болотах і торфовищах.
• Через характерний вигляд українські грибники зазвичай зараховують його до козариків або бабок і нерідко плутають зі звичайним підберезовиком.