Lycoperdon echinatum

Опис

Їжакуватий дощовик (Lycoperdon echinatum) — невеликий кулястий або грушоподібний дощовик діаметром 2–6 см. Уся поверхня вкрита густими гострими шипами завдовжки до кількох міліметрів, спочатку блідими, з віком темно-бурими. Згодом шипи обпадають, залишаючи сітку рубців. Усередині молоде плодове тіло біле й щільне, пізніше стає сіро-фіолетовим і, нарешті, бурим та порошистим. Зріле плодове тіло відкривається нагорі невеликим отвором, через який вивільняються спори.

Росте з липня до жовтня на ґрунті в листяних лісах, найчастіше в букових лісах на вапнякових ґрунтах, рідше на галявинах і пасовищах. У Польщі трапляється рідко й занесений до Червоного списку грибів як потенційно загрожений вид.

Від поширенішого дощовика (Lycoperdon perlatum) його можна відрізнити за довшими гострими шипами та темно-бурим кольором зрілих плодових тіл. Схожий також дощовик умбровий (Lycoperdon umbrinum), який має коротші шипи. Білої м’якоті всередині недостатньо, щоб упевнено визначити вид, тому не збирайте дощовики для вживання в їжу, якщо не впевнені.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Типової шапинки немає; плодове тіло (гастеромікарп) кулясте або обернено-грушоподібне, діаметром 2–6 см і заввишки до близько 3,5 см, біля основи коротко звужене. Екзоперидій спочатку білуватий або світло-бурий, пізніше темно-бурий до умбрового, густо вкритий гострими клиноподібними або кутастими шипами завдовжки до 5–6 мм (джерела наводять різні значення). Шипи часто зростаються верхівками по 3–4 або залишаються вільними; біля основи плодового тіла вони значно коротші. Після обпадання шипів залишається сітчастий малюнок із багатокутних areolae. Ендоперидій тонкий, паперовий, спочатку білий, пізніше від кремового до охристо-бурого. Зріле плодове тіло розкривається круглим отвором нагорі.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинок і трубочок немає. Внутрішня частина заповнена глебою (спороносною м’якоттю): у молодих екземплярів біла й щільна, потім жовтувата, сіро-фіолетова, нарешті шоколадно-бура до пурпурово-бурої та порошиста. Субглеба невелика, щільна, з дрібними камерами, біла, пізніше сіро-фіолетова; у процесі дозрівання перетворюється на колумелу.

Ніжка

Справжньої ніжки немає; плодове тіло сидить на короткій, звуженій, білуватій або сіро-фіолетовій основі, прикріпленій до субстрату білуватими гіфами або ризоморфами.

М’якуш

Глеба молодих екземплярів біла й тверда, з віком змінює колір (див. вище). Смак м’який, запах невиразний. М’якоть не слід куштувати.

Споровий відбиток і спори

Колір споровідбитка: даних немає (зріла глеба сіро-фіолетова до бурої). Спори кулясті, грубо бородавчасті, діаметром 4–6 мкм, із короткими, надламаними стеригмами (до близько 5 мкм), залишки яких зберігаються в гіменії. Базидії з 2–4 спорами.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний сапротроф, росте на ґрунті, листяній підстилці та гумусі, рідко на гнилій деревині або моху. Віддає перевагу листяним лісам, особливо буковим на вапнякових ґрунтах, а також галявинам і пасовищам. У Швеції його зафіксовано в букових лісах на ґрунтах із pH 5,0–6,6; зменшення кількості місцезростань пов’язують із підкисленням ґрунтів. Плодові тіла іноді слугують їжею для личинок мух родини Phoridae.

Поширення. Північна та Центральна Америка, Європа, Азія, а також Африка. У Польщі трапляється рідше за інші дощовики, хоча в літературі наведено численні місцезростання; у Червоному списку рослин і грибів Польщі має статус R (потенційно загрожений через обмежений ареал і малі площі місць існування). Занесений також до списків загрожених видів в Естонії, Норвегії, Швеції, Фінляндії та Німеччині. У Польщі не перебуває під видовою охороною.

Плодоношення. З липня до жовтня (джерела наводять також пізню весну).

З чим можна сплутати?

• Lycoperdon perlatum — Вкритий дрібними, легко відпадними бородавками або короткими шипами, білуватий до кремового, а не темно-бурий із довгими гострими шипами; коли вони опадають, залишається характерний малюнок із дрібних рубців.
• Lycoperdon umbrinum (дощовик умбровий) — Також буруватий, але має коротші шипи.
• Lycoperdon pulcherrimum — Молоді екземпляри важко відрізнити; шипи товстіші й з віком не буріють, а поверхня під шипами гладка, не ямчаста.
• Lycoperdon pedicellatum — Молоді екземпляри можуть бути схожими; зрілі мають гладку поверхню, а спори прикріплені до ніжки, у 4–5 разів довшої за спору.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні, як і в інших пухирчастих дощовиків, у цього гриба є народні назви на кшталт «пороховик» і «дідів тютюн». Вони походять від того, що зі стиглого плодового тіла при дотику здіймається хмарка бурого спорового «диму».
• В Україні цей гриб росте в листяних лісах, найчастіше в букових, і найімовірніше його зустріти на вапнякових ґрунтах Карпат та заходу країни. Загалом трапляється він нечасто, тож це радше цікава знахідка, ніж звичайний мешканець лісу.
• Через густі гострі колючки, що нагадують їжака, його легко відрізнити від найпоширенішого в Україні дощовика, Lycoperdon perlatum, у якого поверхня вкрита дрібними м’якими бородавочками. Згодом колючки обпадають і лишають на кульці сітку слідів.