Meripilus giganteus

Опис

Meripilus giganteus — один з найбільших деревних грибів: величезна група перекритих, віялоподібних капелюшків у бурих, концентрично зональних відтінках, зі світло-кремовим краєм. Уся структура може сягати від кількох десятків сантиметрів до понад метра в попереку та важити десяток або навіть кілька десятків кілограмів.

Він росте восени біля основи листяних дерев, найчастіше буків і дубів, часто в парках і біля доріг. Найбільш надійною ознакою є нижня сторона з дуже дрібними порами, яка стає бурою, а потім чорною при дотику чи пошкодженні; м’якуш чорніє таким же чином.

Його можна сплутати з Grifola frondosa, яка має світліші, менші капелюшки і не чорніє.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Плодове тіло однорічне, велике, 30–150 см у попереку, рідко до 250 cm (описи дають різні діапазони), складається з багатьох перекритих, віялоподібних або напівкруглих капелюшків, що ростуть від спільної основи, іноді на коротких ніжках. Окремі капелюшки завширшки 10–50 см і завтовшки 1–5 см. Поверхня спочатку жовто-бура, пізніше бурувата, каштанова, чітко концентрично зональна, вкрита дрібними лусочками. Край світліший, кремовий, заокруглений, з віком хвилястий.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки короткі, білуваті, при пошкодженні буріють, а потім чорніють. Пори дуже дрібні, округлі, близько 0,3 мм (3–6 пор на 1 мм).

Ніжка

Чіткої ніжки немає; капелюшки ростуть від спільної основи, іноді на коротких ніжках.

М’якуш

Білий, лубоподібний (твердий і волокнистий), волокнистий, на розрізі чорніє, з сильним грибним запахом, кислуватим або злегка кислим смаком; м’якуш дуже товстий. Ніколи не пробуйте на смак м’якуш невідомих грибів.

Споровий відбиток і спори

Колір спорового порошку: немає даних. Спори гладкі, безбарвні, яйцеподібні до округлих (6–6.5 × 5.5–6 µm, неамілоїдні).

Місця зростання й поширення

Екологія. Деревний гриб, що спричиняє білу гниль. Росте біля основи різних листяних дерев (особливо бука і дуба), виключно хвойних, зазвичай біля мертвих пнів, рідше як паразит живих дерев; зараження часто відбувається через мертвий стрижневий корінь, гниль переважно в коренях. Він охоче росте в парках і вздовж доріг (звідси назва «парковий гриб»); плодові тіла можуть рости дещо на відстані від стовбура, з коріння. Він може спричиняти падіння дерев через крихке зламування гнилих бічних коренів.

Поширення. Європа, Азія, Північна Африка, Нова Зеландія; згідно з деякими описами, споріднений M. sumstinei зустрічається в Північній Америці, а не цей вид (описи відрізняються). Багато місць у Польщі; він був під захистом до жовтня 2014 року, зараз без правового захисту. У Гамбурзі це найпоширеніший дереворуйнівний гриб на вуличних і паркових деревах.

Плодоношення. Осінь; після перших заморозків плодове тіло розчиняється в слизову чорну масу. Точні місяці — немає даних.

З чим можна сплутати?

• Grifola frondosa (грифола кучерявенька) — Зустрічається майже виключно на дубах, має менші та вужчі капелюшки, більш сіруваті, більші пори; гіменофор не чорніє при пошкодженні.
• Bondarzewia mesenterica (бондарцевія горлячкова) — Росте біля основи ялиць; має великі, кутасті, нерівні пори, а м’якуш на розрізі не чорніє.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше знаходять у букових і дубових масивах Карпатського регіону та західного Лісостепу.
• В українських лісах його нерідко плутають із занесеним до Червоної книги України бараном листоподібним, оскільки обидва види утворюють величезні розеткові зростки численних віялоподібних шапинок.