Mucidula mucida

Опис

Пластинки білі й розставлені далеко одна від одної, а вигнута білувата ніжка має велике поникле кільце. М’якоть тонка, м’яка, без виразного запаху.

Росте групами на мертвих стовбурах, колодах і гілках бука, у лісах і парках, з червня по листопад, часто високо над землею. Вітер може скидати окремі плодові тіла з крон дерев. У Польщі трапляється не дуже часто.

Це дуже характерний гриб: біла слизька шапинка, кільце та виняткове місце росту на деревині бука не дають його сплутати майже ні з чим іншим. Попри це, не збирайте й не їжте гриби, у яких ви не впевнені.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–10 см; у молодих екземплярів напівкулястий або сильно опуклий, потім дедалі плоскіший, нарешті розпростертий з тупим горбком. Край гострий, зморшкувато-смугастий. Поверхня чисто біла або білувата, кольору слонової кістки, іноді в молодому віці блідо-сірувата, часто охриста й напівпрозора в центрі. Дуже липка, слизька й клейка у вологу погоду, шовковисто-матова й гладка в суху погоду. Шкірка шапинки гіменіформного типу (прямостоячі булавоподібні клітини).

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки білі, широкі, вигнуті, дуже розставлені, приросле-виямчасті, іноді трохи збігаючі.

Ніжка

Висота 3–10 см, товщина 3–10 мм, циліндрична, суцільна, жорстка, часто вигнута. Поверхня гладка, липка, білувата, смугаста над кільцем, до основи коричнювата або сірувата й трохи лускувата. Велике, поникле або розпростерте, плівчасте кільце. У плодових тіл, що ростуть із нижнього боку стовбура, ніжки вигнуті так, що шапинки розташовані горизонтально, а пластинки спрямовані вниз.

М’якуш

Біла; у шапинці дуже тонка й м’яка, у ніжці волокниста й жорстка. Смак м’який, виразного запаху немає. Не змінює кольору при пошкодженні.

Споровий відбиток і спори

Спорова маса біла. Спори майже кулясті до широко еліпсоїдних, гладкі, товстостінні, 13–18 × 12–16 мкм (в описах наведено трохи різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф або слабкий паразит на деревині, тісно пов’язаний із буком (Fagus); росте на колодах, стовбурах і впалих гілках мертвого бука, а також на мертвих гілках високо в кронах живих дерев. На дубі зареєстрований дуже рідко. Утворює стробілурини – фунгіцидні сполуки, що обмежують конкурентні гриби на заселеній деревині.

Поширення. Європа (північна та центральна, всюди, де росте бук) і Східна Азія (Японія, Корея, Тайвань). У Польщі трапляється не дуже часто; зустрічається в лісах і парках. У Польщі не охороняється видовим захистом.

Плодоношення. Плодові тіла ростуть групами з червня (за деякими описами – з кінця літа) до листопада.

З чим можна сплутати?

• Інші деревні гриби (напр. білуваті глив’янки, опеньки, лускавки) — Описується як такий, що важко сплутати: жоден інший пластинчастий гриб, що росте на деревині, не має такої чисто білої, порцеляново-блискучої, слизької шапинки з великим пониклим кільцем на ніжці.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб пов’язаний майже виключно з буком, тому найчастіше його бачать у букових лісах Карпат і Закарпаття. Там, де бук не росте, його майже не зустрінеш.
• Латинське слово «mucida» означає «слизький», і в українській мікологічній літературі гриб відомий як оудемансієла слизиста. Назва точно описує його білий капелюх, вкритий слизом, який блищить після дощу.
• Букові праліси Карпат на українській території входять до Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме в таких старих лісах, де лежить багато мертвої букової деревини, цьому гриба найкомфортніше.