Phallus impudicus

Опис

Веселка звичайна – це гриб незвичайної будови. Молоде плодове тіло виглядає як біло-кремове яйце завбільшки з куряче яйце, наполовину сховане в землю. Яйце швидко розтріскується, і з нього виростає біла, губчаста колона, порожниста всередині і заввишки 10–30 см, увінчана конічною головкою, вкритою оливково-зеленою слизовою масою.

Він росте з літа до пізньої осені в лісах, парках, чагарниках і садах, часто на підстилці, багатій на деревину. У Польщі він поширений. Його найлегше впізнати за запахом: зріле плодове тіло виділяє різкий трупний сморід, який приваблює мух, що розносять спори.

Веселку важко сплутати з іншими грибами, але молоді яйця можна сплутати (наприклад, з яйцями мухоморів або з дощовиками), тому їх не можна збирати для їжі, не розрізавши їх і не визначивши з упевненістю.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Власне головка рецептакула: конічна або наперсткоподібна, від кількох до десятка або близько того см завдовжки (в описах також вказується висота 2–4 см), вкрита слизовою оливково-зеленою до зеленувато-бурої спороносною масою (глебою). Після того як комахи з’їдають масу, вона оголює жовтувату ямчасто-сітчасту поверхню, чимось схожу на поверхню зморшка.

Гіменофор (низ шапки)

Немає пластинок чи трубочок: спори утворюються в глебі, що вкриває головку рецептакула.

Ніжка

Рецептакул (ніжка) заввишки 10–30 см і діаметром близько 4–5 см, циліндричний, звужується догори, пористий (губчастий), крихкий, порожнистий посередині, білий; біля основи мішкоподібна вольва. Кільця немає. Молоде плодове тіло є яйцем (так зване диявольське яйце): кулястим або яйцеподібним, 4–6 × 3–5 см, білим, кремовим або рожевуватим, з двошаровою оболонкою з желатиновим шаром між ними, прикріпленим до субстрату тяжами міцелію.

М’якуш

У яйці ззовні: товста біла оболонка (перідій), під нею оливкова желатинова глеба, зелений шар майбутньої головки і всередині білий губчастий рецептакул. Запах молодих яєць слабкий, редисковий; зріле плодове тіло виділяє різкий приторно-солодкий трупний запах, помітний здалеку. Не куштуйте його на смак.

Споровий відбиток і спори

Спори блідо-жовті, довгасто-еліптичні, гладкі. Розмір: 3–5 × 1,5–2,5 мкм (в описах наводяться різні діапазони). Спори містяться в слизовій глебі, а не в класичному споровому порошку.

Місця зростання й поширення

Екологія. Пов’язаний з гниючою деревиною (сапротроф), також можливі мікоризні відносини з деякими деревами. Запах приваблює мух (зокрема Calliphora vicina, Lucilia caesar, Lucilia ampullacea, Dryomyza anilis), які їдять глебу та розносять спори у своїх екскрементах; плодові тіла також відвідують жуки, але вони менше сприяють розселенню. Описано можливий зв’язок з борсучими норами. Плодові тіла можуть з’являтися в лісах, парках, чагарниках і мульчованих садах.

Поширення. Помірний пояс Північної півкулі, а також Південна Америка та Азія; поширений у Польщі, за винятком більш високих гірських районів. У 1983–2004 роках він перебував під охороною видів у Польщі, зараз він не охороняється законом.

Плодоношення. З літа до пізньої осені.

З чим можна сплутати?

• Phallus hadriani (веселка Адріана) — Оболонка яйця злегка фіолетова або рожевувата, запах слабший.
• Morchella esculenta (зморшок їстівний) — Зріла веселка зі з’їденою глебою іноді плутають з ним, але він має білий губчастий рецептакул і різкий трупний запах, а зморшок не має слизової маси.
• Дощовики (яйця молодих плодових тіл) — Оболонка яйця веселки складається з двох шарів з желатиновою масою між ними, а на поперечному розрізі видно зачатки плодового тіла.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше називають веселкою, а на початковій стадії в народі за ним закріпилася назва «чортове яйце» або «яйце відьми» через його несподівану появу з-під землі.
• Веселка звичайна широко зустрічається по всій території України, від Полісся та Карпат до Лісостепу, найчастіше оселяючись у вологих листяних лісах і старих парках.
• У лісах України цей гриб іноді плутають з його рідкісним родичем — мутинусом собачим, який офіційно занесений до Червоної книги України.