Pleurotus eryngii

Опис

Pleurotus eryngii має товсту, м’ясисту, білу ніжку заввишки 3-10 см та відносно невелику, від світло-коричневого до коричневого кольору шапку завширшки 4-15 см, гладеньку або злегка оксамитову. Пластинки білуваті, густі та низхідні. Він росте не на деревині, а на коренях рослин родини зонтичних, особливо миколайчиків польових.

У Європі він росте переважно навколо Середземномор’я. У Польщі відоме лише одне сумнівне історичне місце знахідки, і з 2014 року цей вид перебуває під суворою охороною, тому його не можна збирати в Польщі. На ринку дозволені лише культивовані екземпляри або привезені з-за меж Польщі.

Цей гриб широко культивується та продається як ерінги. Якщо ви не впевнені у виді, не збирайте та не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 4-15 см, світло-коричневий, гладенький, злегка оксамитовий; опуклий, згодом розпростертий, із тонким краєм, спочатку підгорнутим, згодом розгорнутим. Садовина відносно невелика порівняно з товстою ніжкою.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки білуваті, низхідні, густі, з’єднані анастомозами (жилками).

Ніжка

Висота 3-10 см, товщина 1-3 см, біла (товста, м’ясиста, біла); зазвичай центральна або злегка зміщена від центру. Немає даних щодо кільця або основи.

М’якуш

Детальний опис відсутній.

Споровий відбиток і спори

Немає даних (колір спорового порошку та розміри спор не наводяться).

Місця зростання й поширення

Екологія. На відміну від більшості гливистих грибів (дереворуйнівних), комплекс P. Eryngii є слабким паразитом на коренях трав’янистих рослин родини зонтичних (Apiaceae), особливо миколайчиків польових (Eryngium campestre); його також описують як сапротроф, і він може культивуватися на органічних відходах. Міцелій захоплює та перетравлює нематод.

Поширення. Природний ареал від Атлантики через Середземноморський басейн (з Північною Африкою) і Центральну Європу до Західної Азії та Індії. У Польщі відоме лише одне історичне та сумнівне місце (поблизу Ельблонга, 1916 рік, Кауфманн). З 2014 року під суворою охороною в Польщі.

Плодоношення. Немає даних.

З чим можна сплутати?

• Pleurotus nebrodensis — Згідно з молекулярними дослідженнями, тісно пов’язаний, але окремий вид; деталі — немає даних.
• Pleurotus fossulatus — Може бути тісно пов’язаним; деталі — немає даних.
• Pleurotus ostreatus (глива звичайна) — Культивується подібно і є спорідненим видом; глива звичайна росте на листяній деревині, а не на коренях трав’янистих рослин; шапинка більш черепашкоподібна, ніжка коротша. Деталі — немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб отримав назву «глива степова», оскільки, на відміну від більшості своїх лісових родичів на деревах, він росте на відкритих просторах прямо на корінні степових миколайчиків.
• У дикій природі України глива степова поширена переважно в південних регіонах — у посушливих балках Причорномор’я та на Кримському півострові, де збереглися ділянки цілинного степу.
• У степових районах України цей гриб часом плутають зі світлими видами печериць або говорушок через його незвичне для глив наземне зростання та масивну світлу ніжку.