Apioperdon pyriforme

Опис

Дощовик грушоподібний — це невеликий дощовик із грушоподібним або булавоподібним плодовим тілом заввишки 2–7 см. Поверхня шорстка, дрібнобородавчаста, за кольором від біло-охристого до сіро-охристого, зазвичай буріша зверху. Лише дуже молоді плодові тіла білі; вони темніють із віком, і на верхівці відкривається отвір, крізь який висипаються спори.

На відміну від більшості дощовиків, він росте на деревині: на повалених стовбурах та пеньках хвойних і листяних дерев, часто великими, щільними групами. Інколи здається, ніби він росте на ґрунті, але під ним лежить зарита деревина. Плодові тіла з’являються з червня по жовтень, а в Польщі цей вид поширений. Біля основи помітні товсті білуваті міцеліальні тяжі.

Його непросто сплутати з іншими дощовиками, оскільки вони ростуть на ґрунті. Якщо середина жовтувата, бура чи оливкова або видно контур сформованого гриба, їх збирати не слід.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Немає типової шапинки чи ніжки — плодове тіло грушоподібне або булавоподібне, висотою 2–7 см, діаметром до 3 см. Поверхня шорстка, борошниста, дуже дрібнобородавчаста, зверху з крихітними, довготривалими низькими шипиками. Колір від біло-охристого через сіро-горіховий до сіро-охристого, верхня частина зазвичай бурувата; лише дуже молоді плодові тіла білі. Ендоперидій шорсткий, наче вкритий борошном, крихкий, від біло-кремового до світло-коричневого (з мідним відтінком у молодих), матовий і паперистий у старих. На верхівці невеликий горбик із маленьким отвором, через який висипаються спори; отвір спершу круглий, згодом з рваними краями.

Гіменофор (низ шапки)

Немає пластинок чи трубочок. Внутрішня частина плодового тіла поділена на глебу (спороносну частину) і субглебу.

Ніжка

Немає справжньої ніжки; звужена основа (субглеба). Біля основи білуваті, доволі товсті ризоморфи (міцеліальні тяжі), що проникають у субстрат.

М’якуш

Субглеба дрібнокамерна, біла в молодих плодових тілах, сіро-бура в старших. Глеба схожого кольору, оливково-бура в старших плодових тілах, поступово переходить у чітко помітну подовжену колумелу. Запах і смак: дані відсутні; не куштуйте м’якуш невідомих грибів.

Споровий відбиток і спори

Колір спорового порошку: дані відсутні (спори жовто-бурі). Спори кулясті, гладкі, жовто-бурі, діаметром 3–4 µm, часто з коротким стерігмою, з блискучою краплею всередині.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф, що росте на мертвій хвойній і листяній деревині: на повалених стовбурах та пеньках, іноді нібито на ґрунті, насправді на заритій деревині. Зазвичай великими, щільними групами.

Поширення. Поширений на всіх континентах, крім Антарктиди та Африки, а також на багатьох островах; у Польщі звичайний. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З червня по жовтень.

З чим можна сплутати?

• Lycoperdon perlatum — Росте на ґрунті та вкритий шипиками, а не на деревині.
• Lycoperdon umbrinum (польська: purchawka brunatna) — Також рано темніє і має білуваті міцеліальні тяжі, але тонкі; росте на ґрунті, а не на деревині, і має іншу поверхню.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українських лісах, зокрема на Поліссі та в Карпатах, цей гриб є дуже поширеним і не занесений до Червоної книги України, оскільки його популяції нічого не загрожує.
• В народі його нерідко називають «порхавкою» або «дідусевим тютюном» через сухі хмарки темного спорового пилу, які вириваються назовні при натисканні на зрілий гриб.
• Серед інших видів дощовиків в Україні його легко вирізнити за звичкою рясно рости великими скупченнями безпосередньо на трухлявих пнях та повалених стовбурах дерев, а не просто на ґрунті.