Chalciporus piperatus

Опис

Перечний гриб — це невеликий гриб болетоподібного типу з оранжево-коричневою, гладкою шапкою 2–5 см, слизистою у вологу погоду. Під шапкою він має іржаво-коричневі, кутасті пори, а м’якуш у ніжці жовтий. Характерним є дуже гострий, пекучий смак м’якуша.

Він росте влітку та восени в хвойних і мішаних лісах, часто під соснами, ялинами та березами, зазвичай поблизу мухоморів. У Польщі він досить поширений.

Його можна сплутати з болетовими роду Suillus, наприклад моховиком жовто-бурим, який є більшим і не пече язик. Він не описаний як сильно отруйний гриб, але в Польщі класифікується як неїстівний через його гострий смак.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–5 см, винятково до 7 см (в описах також вказується 1,6–9 см). Подушкоподібний у молодому віці, потім дещо сплощений. Шкірочка гладка, оранжево-коричнева (оранжево-бежева), слизиста у вологу погоду, блискуча в суху погоду; з віком може бути борознистою та розтріскуватися.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки досить короткі (3–10 мм), прирослі або дещо спускаються на ніжку, іржаво-коричневі. Пори великі, кутасті, з нерівними краями (близько 0,5–2 мм), від жовтуватих до цеглясто-коричневих, мідного кольору; при пошкодженні вони буріють. У різновиду hypochryseus трубочки та пори жовті.

Ніжка

Висота 2–6 см (в описах також вказується 4–9,5 см), товщина 0,4–1 см (в описах також вказується 0,6–1,2 см). Циліндричний, однакової товщини або трохи звужений донизу, суцільний, іноді зігнутий. Колір як у шапки або блідіший; жовтуватий біля основи, з жовтим міцелієм. Кільця немає.

М’якуш

Кремів у шапці, від жовтого до лимонно-жовтого в ніжці, іноді з червонуватим відтінком, з віком стає пурпурово-коричневим. Запах слабкий або відсутній. Смак гострий, пекучий (перцевий) — особливість виду; куштувати його не рекомендується.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від коричневого до коричного. Спори гладкі, веретеноподібні. Розмір прибл. 7–12 × 3–5 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний. Раніше вважався мікоризоутворюючим, але це не було підтверджено в синтезі мікоризи чи ізотопних дослідженнях; зараз підозрюється в паразитуванні на мікоризі мухомору червоного (Amanita muscaria), з яким він зазвичай росте. Пов’язаний з хвойними та мішаними лісами (ялівець, ялиця, ялина, сосна, береза, бук), часто на піщаних ґрунтах. Плодові тіла можуть уражатися цвіллю Sepedonium chalcipori.

Поширення. На всіх континентах, крім Антарктиди; досить поширений у Центральній Європі, зокрема в Польщі. Інтродукований, серед іншого, в Бразилії, Чилі та Тасманії. Юридично не захищений у Польщі.

Плодоношення. У Польщі влітку та восени; в Європі з серпня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Suillus variegatus (моховик жовто-бурий) — Помітно більший, без пекучого смаку.
• Suillus bovinus (козляк) — іноді плутають — Детальні відмінності — даних немає.
• Boletinus cavipes (болетин порожнистий) — Ніжка порожниста, кільце зникає; смак злегка гіркуватий, не такий пекучий.
• Chalciporus rubinus — Пори червоні, ніжка вкрита червоними крапками.
• Chalciporus piperatoides, Chalciporus rubinellus — Північноамериканські види: перший синіє при пошкодженні та менш перцевий, другий має яскравіші кольори та повністю червоні трубочки.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей вид є типовим мешканцем соснових і мішаних лісів Полісся та Карпат, де нерідко росте поруч із соснами чи ялинами.
• Через характерне рудувате забарвлення шапки та пористого шару недосвідчені українські грибники нерідко плутають його з маслюком чи козляком.