Craterellus tubaeformis

Опис

Лійковець трубчастий (Craterellus tubaeformis) — невеликий гриб із шапинкою діаметром 2–6 см, жовто-коричневою до сіро-коричневої, глибоко вдавленою, у формі лійки чи труби, з хвилястим краєм. Замість пластинок він має рідкісні, товсті, роздвоєні складки, від сіруватих до жовто-сірих, які спускаються на порожнисту охристо-жовту ніжку.

Росте пізньої осені, до перших заморозків, зазвичай великими групами, у вологих, моховитих місцях у лісах, найчастіше під ялинами та пихтами, а також у горах. У Польщі досить поширений, хоча його збирають рідко.

Від інших лійкоподібних грибів його відрізняють відсутність справжніх пластинок, порожниста ніжка та невеликий розмір. Збирайте лише ті екземпляри, у видовій належності яких ви впевнені.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–6 см (у описах також трапляється 1–4 см), лійкоподібної форми та з глибоким пупком, з тонким м’якушем та сильно хвилястим краєм; у старості він часто розкривається в порожнисту ніжку. Колір від жовто-коричневого до сіро-коричневого; поверхня восковиця.

Гіменофор (низ шапки)

Складки (ребра) чітко низхідні по ніжці; вузькі, товсті, рідкісні, роздвоєні, з численними поперечними з’єднаннями (анастомозами). Молоді можуть бути жовтими, пізніше жовто-сірими або білувато-сірими; блідіші за шапинку.

Ніжка

Висота 4–8 см (у описах також трапляється 2–12 см), товщина 0,4–1 см, нерегулярно циліндрична, сплюснута та зморшкувата, чітко порожниста всередині. Охристо-жовта внизу, сірувата зверху. Без кільця.

М’якуш

Жовтувато-сірий, тонкий. Запах ледь вловимий, часто землисто-цвілий. Смак описується як м’який або, у випадку сирого м’якуша, виразний, димно-перцевий. Не куштуйте невідомі чи підозрілі гриби.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремово-жовтий або блідо-оранжево-рожевий (описи відрізняються); спори неамілоїдні, гладкі, майже безбарвні, розміром 9–12 × 5–10 мкм; іноді описуються як кулясті, хоча розміри швидше вказують на еліпсоїдну форму.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб (ектомікориза), що ускладнює культивацію. Росте на ґрунті, зазвичай великими групами, у вологих, мохастих місцях серед добре розкладених залишків деревини. У Польщі найчастіше в гірських лісах під ялинами та пихтами, на кислих ґрунтах, але також на ґрунтах, що містять вапно. У Північній Америці західна популяція утворює мікоризу із західною тсугою (Tsuga heterophylla) та псевдотсугою Мензіса (Pseudotsuga menziesii). Його можна знайти поблизу їжаківки жовтої (Hydnum repandum).

Поширення. Європа, Північна та Центральна Америка, Азія (зокрема Гімалаї), Австралія, за деякими описами також місцезнаходження в Антарктиді; у Польщі досить поширений. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. Пізня осінь, до перших заморозків (на Тихоокеанському Північному Заході з листопада по січень); точні місяці для Польщі — даних немає.

З чим можна сплутати?

• Craterellus lutescens (польська: lejkowiec brzoskwiniowonny) — Ніжка золотисто-жовта, складки сірувато-білі та слабо розвинені; за деякими описами росте лише в дуже вологих місцях.
• Cantharellus cinereus (польська: pieprznik szary) — Ніжка та шапинка чорнувато-коричневі, складки з блакитнуватим нальотом.
• Craterellus undulatus (польська: lejkowiec pełnotrzonowy; сплутується зі старими екземплярами лейковця трубчастого) — Рідкісний; на родючих ґрунтах під дубами та ліщинами, часто в густих пучках; ніжка сіро-коричнева, шапинка блакитувато-сіра з кучерявим краєм.
• Cantharellus cibarius (польська: pieprznik jadalny; лисичка справжня) — Більший, повністю жовтий, зі слабшим, більш фруктовим смаком.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше зустрічається у вологих моховитих лісах Карпат та Полісся, де зазвичай росте великими скупченнями під смереками й соснами.
• Лисичка трубчаста не належить до видів Червоної книги України, проте в Карпатському регіоні через характерну порожнисту ніжку вона дістала народну назву «трубка».