Gomphus clavatus

Опис

Gomphus clavatus (гомф булавоподібний) — великий, скупчений гриб, схожий за формою на булаву або віяло, з пласкою верхівкою, яка з часом стає вдавленою. Молодий — бузковий до фіолетового, пізніше бурий, охристий або помаранчево-бурий, а край старих екземплярів стає обірваним. Замість пластинок він має товсті, роздвоєні складки та зморшки фіолетових відтінків на нижньому боці, що спускаються на коротку, нечітку ніжку. М’якоть м’яка, білувата і м’якого смаку.

Росте у вологих, тінистих ялинових і ялицевих лісах, рідше в букових і мішаних, у підстилці, часто на вапнякових ґрунтах, з літа до осені. Плодові тіла легко пропустити, бо їхні кольори зливаються з ґрунтом. У Польщі він рідкісний і перебуває під загрозою зникнення.

Від інших лійкоподібних грибів його можна відрізнити за гладкою шапинкою без лусочок та фіолетовим, складчастим нижнім боком замість пластинок чи трубочок. Це частково охоронюваний вид, тому перед збором перевірте чинні правила; якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте і не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Плодове тіло заввишки 4–10 см (за деякими описами до 17–20 см) і завширшки до 6 см (за деякими — до 15 см). У молодому віці воно булавоподібне з пласким, зрізаним верхом, який з віком стає вдавленим; старі екземпляри можуть бути лійкоподібними або віялоподібними, з хвилястим краєм, часто складаються з кількох шапинок, що ростуть із загальної основи. Поверхня гладка або злегка зморшкувата, в центрі повстиста від коричневих гіфів. Колір молодого плодового тіла від бузкового до фіолетового, пізніше оранжево-бурий, охристо-бурий і палевий; край старих екземплярів може бути обірваним.

Гіменофор (низ шапки)

Немає пластинок чи трубочок: гіменофор утворений товстими, нерегулярно роздвоєними зморшками та складками, з’єднаними в сітку і що спускаються на ніжку. Колір від фіолетового до бурого, поверхня зморшкувата, подекуди ямчаста.

Ніжка

Нечітка, зливається з шапинкою; суцільна, за деякими описами завширшки 0,8–3 см і заввишки 1–10 см, дрібноопушена, поступово стає грубішою до основи. Часто зростається з іншими плодовими тілами біля основи. Кільця немає. При пошкодженні може буріти.

М’якуш

М’який; у вологому стані охристо-жовтуватий і водянисто-жилчастий (мармуровий), у сухому рівномірно білуватий, за деякими описами біло-рожевий до бузкового або коричнево-палевого. Товстий під центром шапинки, тонший до країв, крихкий, але делікатніший, ніж у лисички. Запах слабкий, смак м’який або злегка гіркуватий; у старих плодових тіл він стає гірким.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок темно-жовтий до оранжево-жовтого. Спори еліпсоїдні, бородавчасті або зморшкуваті, з краплями олії, 9–14 × 4–7,5 мкм (в описах наводяться різні діапазони); неамілоїдні.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб, найчастіше з ялиною; також повідомляється про ялицю білу та інші ялиці, псевдотсугу, сосни, тсугу і, в Європі, бук лісовий. Росте поодиноко, скупченнями або іноді колами, у вологих, тінистих місцях із товстим шаром підстилки або гниючої деревини; віддає перевагу вапняковим ґрунтам і більшим висотам (вище приблизно 600 м над рівнем моря).

Поширення. Північна Америка, Європа та Азія (зокрема Японія, Китай, Непал). У Польщі він рідкісний, росте в ялинових і ялицевих лісах, рідше в букових і мішаних лісах із домішкою ялини; до 2020 року в науковій літературі було повідомлено про 49 місцезнаходжень. Вид, що критично скорочується (категорія E Червоного списку), перебуває під частковим захистом у Польщі (Dz.U. 2014 поз. 1408). В Європі він з’являється в національних червоних списках щонайменше 17 країн, а на Британських островах вважається вимерлим. Загрозами є втрата середовища існування та евтрофікація ґрунту.

Плодоношення. Літо–осінь (у Північній Америці липень–жовтень, на західному узбережжі жовтень–грудень).

З чим можна сплутати?

• Turbinellus floccosus та Turbinellus kauffmanii — Подібна лійкоподібна форма, але шапинка вкрита лусочками, а гіменофор не має фіолетових відтінків.
• Gomphus crassipes — Макроскопічно дуже подібний; достовірно відрізняється лише під мікроскопом — спори зазвичай довші (близько 11–17 × 5,5–7 мкм) і більш дрібно зморшкуваті. Зустрічається в Іспанії та Північній Африці.
• Gomphus ludovicianus — Макроскопічно дуже подібний; північноамериканський вид.
• Pseudocraterellus pseudoclavatus — Подібний за габітусом; росте під хвойними деревами в Північній Америці, відрізняється мікроскопічними ознаками та реакцією на КОН.
• Polyozellus multiplex — Має інші спори та темніший, блакитуватий колір плодових тіл.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей надзвичайно рідкісний гриб перебуває під суворою державною охороною та офіційно занесений до Червоної книги України.
• Основним осередком його зростання на українських теренах є тінисті смерекові та ялицеві ліси Карпат, де він оселяється переважно на багатих на вапно ґрунтах.
• Через характерну хвилясту форму та фіолетовий відтінок в українській мікологічній традиції та серед лісівників за ним закріпилася колоритна народна назва «свиняче вухо».