Hemileccinum impolitum

Опис

Hemileccinum impolitum — рідкісний трубчастий гриб із капелюшком діаметром 5–12 см, кремово-сірим до бежево-коричневого, повстистим у молодих екземплярів, із тонким сріблястим нальотом. Пори та трубочки від лимонно- до золотисто-жовтих і не змінюють колір при пошкодженні. Ніжка жовтувата, без сіточки, шорстка, часто з червонуватою смугою під трубочками. М’якуш не синіє, а біля основи ніжки пахне медикаментами, як фенол чи йодоформ; цей запах посилюється під час приготування.

Росте з травня до середини жовтня в теплих сонячних листяних лісах, парках і садах, найчастіше під дубами, на низовинах та в передгір’ях, зазвичай на вапняковому ґрунті. У Польщі є рідкісним.

Від подібних болетових відрізняється відсутністю синіння м’якоті та пор і характерним запахом. Через його рідкісність краще взагалі його не збирати; якщо у вас є будь-які сумніви щодо ідентифікації, не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–12 см, винятково до 20 см; спочатку напівсферичний, потім опуклий, подушкоподібний, майже плаский у зрілих. Колір у молодих кремово-сірий з оливковим відтінком, потім кремово-оливковий до бежево-коричневого (в описах також від світло-жовто-коричневого через каштаново-коричневий до сіро-коричневого). Шкірочка спочатку повсиста, вкрита сріблясто-сірим, дрібнонитчастим нальотом, який з віком зникає; у старших екземплярів гола. При пошкодженні буріє; у посуху може розтріскуватися. Крапля аміаку фарбує шкірочку у фіолетовий колір.

Гіменофор (низ шапки)

Пороїдний; трубочки завдовжки 15–30 мм, лимонно-жовті, потім золотисто-жовті, у старих оливково-зеленуваті; не змінюють колір при розрізанні (рідко трохи зеленіють-коричневіють). Пори дрібні, круглі, від лимонних до золотисто-жовтих, при натисканні не змінюють колір або рідко буріють. Прикріплення до ніжки — немає даних.

Ніжка

Висота 5–18 см, товщина 2–8 см (в описах наводяться різні діапазони); спочатку потовщена і масивна, потім циліндрична, веретеноподібна або булавоподібна. Колір блідо-жовтий, потім жовто-сірий, на верхівці лимонний. Ніколи не має сіточки; поверхня шорстка, зерниста до злегка волокнистої, з дрібними горбиками. Часто є червона або буро-червонуваті смуги під трубочками, біля основи іноді рожеві чи червонуваті плями. Міцелій біля основи білий.

М’якуш

Білуватий, білувато-жовтуватий до блідо-лимонного, темніший над трубочками та біля основи ніжки (до жовто-коричневого); не змінює колір при розрізанні (рідко стає трохи рожево-коричневим). У ніжці дещо волокнистий. Запах неприємний, медикаментозний, що нагадує фенол чи йодоформ, найсильніший біля основи ніжки та посилюється під час приготування. Смак м’який.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок оливково-коричневий. Спори веретеноподібні до еліпсоїдних, гладкі під світловим мікроскопом, без гермінативної пори; розміри 10–16 × 4–6 мкм, зазвичай 11–14 × 4,5–5,5 мкм. Під РЕМ видно дрібні бородавки.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб (ектомікоза) з дубами; іноді з буком, каштаном їстівним, липою, грабом. Згідно з одними описами, він надає перевагу вапняковому ґрунту та теплим, сонячним місцям; згідно з іншими — не прив’язаний до певного субстрату (зафіксований як на вапнякових, так і на кислих).

Поширення. Європа; широко поширений у помірних і південних частинах континенту, молекулярно підтверджений, зокрема, в Естонії, Франції, Німеччині, Португалії, Іспанії, Швеції, на Кіпрі та Сардинії. Рідкісний у Польщі; Червоний список 2006: E (знаходиться під загрозою зникнення). Юридично не охороняється в Польщі (Dz.U. 2014 poz. 1408), але через свою рідкісність заслуговує на захист.

Плодоношення. З травня до середини жовтня.

З чим можна сплутати?

• Hemileccinum depilatum — Сестринський вид; капелюшок зморшкуватий або «молотковий», пов’язаний з грабом або хмелеграбом; також відрізняється будовою шкірочки капелюшка (палісадодерма).
• Leccinellum lepidum — Капелюшок липкий, зморшкуватий, не стає фіолетовим від аміаку; м’якуш повільно стає фіолетово-сірим і чорним; довші спори (до 20 мкм).
• Xerocomus subtomentosus (моховик зелений) — Немає горбиків на ніжці; пори більші, кутасті, при натисканні синіють; м’якуш у нижній частині ніжки рожево-коричневий.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей вид добре відомий під назвою «боровик напівбілий», адже здалеку його світле забарвлення легко сплутати зі звичайним білим грибом.
• В українських лісах він поширений переважно в теплих дібровах Лісостепу та Передкарпаття, де утворює мікоризу зі старими дубами.
• На відміну від багатьох інших боровикових грибів України, жовті пори та м’якуш цього виду на зламі зовсім не синіють, що дозволяє не плутати його з місцевими дубовиками.