Hericium erinaceus

Опис

Їжовик гребінчастий — велика куляста або подушкоподібна маса від білого до кремового кольору, вкрита густими звисаючими шипами завдовжки кілька сантиметрів. Він схожий на бороду або левину гриву. Зазвичай має розмір 8–20 см, але може виростати до 30 см. З віком стає жовтим і бурим.

Росте восени на стовбурах старих листяних дерев, найчастіше буків і дубів, зазвичай у ранах або на мертвій деревині на висоті до кількох метрів. У Польщі він дуже рідкісний (статус E — зникаючий) і перебуває під суворою охороною, тому його не можна збирати. Натомість його можна купити з культивації.

Від Hericium coralloides та Hericium alpestre його відрізняє те, що він є однією масою з шипами, а не гіллястим кущиком. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте і не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Немає типового капелюшка. Плодове тіло кулясте або подушкоподібне, іноді черепицеподібне, 8–20 см, до 30 см (у деяких описах вказується 5–40 см). Біле в молодому віці, потім білувато-кремове, жовтуватио-брудне, зрештою охристо-бурувате. Прикріплене до дерева боком або бульбоподібною частиною, яка у старших екземплярів стає дерев’янистою; нерозгалужене.

Гіменофор (низ шапки)

Густі звисаючі шипи (голки) завдовжки 2–6 см (у деяких описах вказується 1–5 см або більше), товщиною 1,5–2 мм біля основи; молоді білувато-жовті, згодом кремові, у старості від жовто-помаранчевих до сірувато-буруватих.

Ніжка

Немає чіткої ніжки; плодове тіло прикріплене до дерева боком або бульбоподібною частиною.

М’якуш

М’ясисте, еластичне, пружне, дещо волокнисте, біле, щільне. Смак солодкуватий, запах грибний (не куштуйте м’якоть непізнаних грибів).

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори амілоїдні, дуже дрібно крапчасті до гладких або дрібно шорстких, майже кулясті до коротко-еліпсоїдних. Розмір: 5–7 × 4–5 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф на мертвій деревині або слабкий паразит старих, ослаблених дерев; у природи зазвичай асоціюється з раною дерева, викликає білу гниль (деревина, що розклалася, стає губчастою). Головним чином бук і дуб, також яблуня і волоський горіх; у Північній Америці — клен, ясен, дуби. Він може плодоносити періодично протягом приблизно 20 років на тому самому сухому дереві. Він добре переносить холод і мороз.

Поширення. Північна Америка, Європа та Азія. Рідкісний у Польщі: до 2021 року 3 історичні та 55 сучасних локалітетів. Червоний список 2006: E (зникаючий). У Польщі з 1995 року під суворою охороною (Dz.U. 2014 поз. 1408). У списках видів, що знаходяться під загрозою зникнення, також серед інших в Австрії, Бельгії, Чехії, Швейцарії, Німеччині, Данії, Англії, Нідерландах, Швеції, Словаччині.

Плодоношення. В Європі головним чином з серпня по листопад; у Польщі немає більш точних даних.

З чим можна сплутати?

• Hericium coralloides (їжачок коралоподібний) — Плодове тіло розгалужене, шипи пучками на кінцях гілок; Hericium erinaceus — це нерозгалужена вузлувата куля з густими шипами.
• Hericium alpestre (їжачок ялицевий) — Росте на ялиці; значно відрізняється формою плодового тіла та шипами.
• Hericium americanum (Північна Америка), Donkia pulcherrima, Radulomyces copelandii, види роду Sarcodontia — Згадуються як подібні; детальні відмінності — дані відсутні.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні герицій гребінчастий занесений до Червоної книги як рідкісний вид, тому перебуває під суворою державною охороною і заборонений до збирання в природі.
• Через характерний вигляд з довгими білими шипами в народі на теренах України цей гриб здавна отримав влучну назву «дідова борода».
• В українських лісах цей гриб трапляється надзвичайно рідко, переважно у старовікових букових та дубових масивах Карпат і Закарпаття на стовбурах старих дерев.