Lactifluus piperatus

Опис

Хрящ-молочник перцевий — це великий гриб білого або кремового кольору з капелюшком діаметром 6–20 см, сухим і гладким, з віком лійкоподібним, із загорнутим краєм. Знизу розташовані дуже густі, вузькі, білі пластинки, які з часом стають кремовими. Ніжка коротка, циліндрична, біла і тверда. При зрізанні плодове тіло виділяє рясний білий латекс із дуже їдким, пекучим смаком.

Він росте з літа до осені, найчастіше в листяних лісах, під буком і ліщиною, навіть у суху погоду, коли інших грибів бракує. У Польщі він поширений.

Його найлегше сплутати з хрящем-молочником повстистим, який має повстисто-замшевий капелюшок і менш густі пластинки, а також з сироїжкою білою, яка не виділяє латексу. У Польщі він вважається неїстівним, тому його не слід збирати для вживання в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 6–20 см; у молодих екземплярів плоско-опуклий, з віком лійкоподібний, із загорнутим краєм і втиснутим центром. Поверхня суха, гладка, матова, у сухому середовищі може розтріскуватися. Колір білий із легким кремовим відтінком; у старших екземплярах пошкоджені місця буріють.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки дуже густі, тонкі, вузькі, розгалужені, коротко низхідні на ніжку. Спочатку білі, з віком стають від кремових до жовтуватих.

Ніжка

Висота 2–9 см, товщина 1–3 см, циліндрична, іноді звужується до основи, біла, гладка, тверда і щільна; з віком може частково вкриватися плямами. Кільця немає.

М’якуш

Білий, з віком жовтуватий, компактний, твердий і крихкий. Латекс виділяється рясно, білий, при висиханні стає жовтим або зеленим (описи відрізняються), жовтіє від KOH; смак дуже їдкий і пекучий. Не куштуйте м’якоть чи латекс.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори від короткоеліпсоїдних до округлих, амілоїдні, дрібнобородавчасті, не утворюють сітки; розмір приблизно 4,5–9,5 × 5–8 мкм (описи наводять різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб із листяними деревами, особливо буком і ліщиною. Плодові тіла ростуть на лісовій підстилці, поодинці або розсіяними групами, навіть у суху погоду. Іноді паразитується Hypomyces lactifluorum. Плодові тіла їдять білки.

Поширення. Європа, північно-східна Туреччина (Чорноморський регіон), східна та центральна Північна Америка; завезений до Австралії та Нової Зеландії. Поширений у Польщі, хоча й менше, ніж L. vellereus; росте в різних лісах, частіше листяних. У Польщі він не охороняється законом.

Плодоношення. Літо та осінь, іноді до початку зими.

З чим можна сплутати?

• Lactifluus vellereus (хрящ-молочник повстистий) — Більший, з повстисто-замшевим капелюшком, товщою ніжкою та менш густими пластинками; часто плутають із хрящем-молочником перцевим.
• Lactifluus glaucescens (хрящ-молочник зеленіючий) — Латекс і пошкоджені місця через деякий час стають синьо-зеленими.
• Russula delica (сироїжка біла) — Не виділяє латексу, має коротшу ніжку та пластинки з синювато-зеленкуватим відтінком, прирослі до ніжки.
• Lactifluus deceptivus — Менш густі пластинки, міцніший край капелюшка та менш їдкий латекс.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні хрящ-перчак широко розповсюджений у лісах Полісся, Лісостепу й Карпат, де найчастіше зустрічається під дубами та буками.
• В українських лісах цей вид часто плутають із дуже схожою на нього скрипицею, яка має повстисту поверхню шапки та рідші пластинки.
• Цей звичайний для природних зон України гриб не має охоронного статусу і не внесений до Червоної книги України.