Lactifluus vellereus

Опис

Lactifluus vellereus — це великий, щільний, білий гриб із капелюшком діаметром 10–25 см, матовим, від білого до блідо-охристого кольору. У молодому віці капелюшок неглибоко опуклий із загорнутим краєм; старі капелюшки вдавлені та лійкоподібні. Пластинки рідкі, товсті, білі, згодом охристо-жовті, спускаються на коротку товсту ніжку. При зламі м’якуш крихкий і виділяє рясне біле молочко, яке повільно жовтіє.

Він росте з серпня по листопад, часто до перших заморозків, на ґрунті в листяних і мішаних лісах, найчастіше під дубами та буками. Зазвичай зустрічається групами і є поширеним у Польщі.

Його відрізняють від Lactifluus piperatus за рідшими, товстішими пластинками, а від Lactifluus glaucescens — за молочком, яке не є синьо-зеленим. Сироїжка молочно-біла (Russula delica) взагалі не виділяє молочка. Гриб неїстівний, тому будьте обережні, якщо можете сплутати його з іншими білими молочниками та сироїжками.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 10–25 см (в описах трапляється до 30 см). Молодий капелюшок неглибоко опуклий із загорнутим краєм, з віком у центрі вдавложений, зрештою лійкоподібний з гострим краєм. Щільний та товстом’ястий. Поверхня матова, біла до блідо-охристої або кремової; на верхівці капелюшка є товстостінні волоски.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки доволі рідкі, товсті та вузькі, спершу білі, згодом охристо-жовті, низхідні на ніжку (особливо в старих екземплярах); можуть мати коричневі плями від висохлого молочка.

Ніжка

Циліндрична, суцільна, коротка і товста, заввишки до близько 6 см, коротша за ширину плодового тіла. Спершу повстиста, згодом гладка; того ж кольору, що й капелюшок. Без кільця.

М’якуш

Товстий, щільний, кремово-жовтуватий на зламі, крихкий, з нерівним зламом (складається з округлих клітин, типових для родини Сироїжкові). Виділяє біле молочко, яке спочатку витікає рясно і повільно жовтіє на повітрі. Смак молочка описується як м’який або трохи гіркий, а при контакті з м’якушем — пекучий. Не куштуйте м’якуш на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від білого до білуватого. Спори майже кулясті, 7,5–9,5 × 6,5–8,5 мкм, з поверхнею, що несе дрібні бородавки, сполучені сіткою з великими, неповними петлями.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб, що росте на ґрунті в листяних і мішаних лісах, найчастіше з дубами та буками. Це один із двох найпоширеніших молочників, що знаходяться під буком. Плодові тіла зазвичай з’являються групами.

Поширення. Європа, Північна та Центральна Америка та Азія. Поширений у Польщі, подекуди дуже рясний. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З серпня до середини листопада, іноді до перших заморозків і снігу.

З чим можна сплутати?

• Lactifluus piperatus (хрящ-молочник перцевий) — Пластинки тонкі та густі, молочко біле і лише слабко їдке.
• Lactifluus glaucescens (польська: «mleczajowiec zieleniejący») — Молочко синьо-зелене.
• Russula delica (сироїжка молочно-біла) — Без молочка.
• Lactifluus bertillonii — Дуже схожий і тісно пов’язаний, але з пекучішим молочком.
• Lactarius controversus (молочник спірний) — Далекий родич; за описами, відрізняється рожевими позначками на верхній частині капелюшка, яких немає у L. vellereus.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб у народі здавна називають «скрипицею» або «скрипуном», оскільки при терті капелюшків один об один виникає характерний сухий скрип.
• Цей вид широко розповсюджений у лісових зонах України, зокрема на Поліссі, у Лісостепу та Карпатах, де трапляється великими групами під дубами й буками.
• Недосвідчені українські грибники нерідко плутають його з білим груздем або підвантажком білим, від яких він чітко відрізняється сухою оксамитово-повстистою поверхнею шапки.