Laetiporus sulphureus

Опис

Laetiporus sulphureus росте на деревах у вигляді великих, товстих, напівкруглих або віялоподібних консолей, часто у вигляді накладених одне на одне скупчень, 10-40 см у поперечнику. Він має виразно сірчано-жовтий або оранжевий колір, з нижньою поверхнею, вкритою дуже дрібними жовтими порами. Ніжки не має. Старі плодові тіла вицвітають до бежевого або білого кольору і стають твердими та крихкими.

Він росте з квітня по жовтень, найчастіше навесні, переважно на листяних деревах: дубах, березах, вербах і плодових деревах, часто в парках, садах та вздовж доріг. Він поширений у Польщі. Він руйнує деревину бурою гниллю і може призвести до загибелі дерева.

У сирому вигляді він отруйний, а старі екземпляри неїстівні навіть після приготування. У деяких людей, навіть належним чином приготований, він викликає шлункові розлади, тому спочатку спробуйте невелику порцію. Не збирайте екземпляри з тисів та евкаліптів.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Зазвичай без ніжки, м’ясистий, прикріплений до дерева боком; діаметр 10-40 см (в деяких описах наводяться консолі 5-60 см, товщина 4-12 см). Плодові тіла часто накладаються одне на одне, як черепиця на даху. Бульбоподібний у молодому віці, пізніше віялоподібний, напівсферичний або нерегулярний. Поверхня горбиста, нерівна, радіально зморшкувата, замшева за текстурою, від сірчано-жовтого до оранжевого кольору (часто з рожевим відтінком); з віком вицвітає до бежевого, світло-жовтого або білуватого. Край нерівний, хвилястий, підгорнутий всередину, часто лимонного кольору.

Гіменофор (низ шапки)

Пористий, не відокремлюється від м’якоті. Трубочки короткі (1.5-5 мм), сірчано-жовті. Пори дуже дрібні (3-5 на 1 мм), спочатку сірчано-жовті, пізніше охристо-жовті. Також описані ізоляти з білими порами.

Ніжка

Ніжки немає; плодове тіло росте безпосередньо зі стовбура або гілки дерева.

М’якуш

Від білого до кремово-жовтого; у молодих плодових тілах м’який і соковитий (за деякими описами, виділяє жовткуватий, прозорий сік), у старіших - сухий, крихкий і твердий. Запах грибний. Смак приємний, трохи кислуватий; сирі плодові тіла не слід пробувати на смак, оскільки вони отруйні.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок блідо-жовтий, швидко вицвітає до білого (в деяких описах вказується білий). Спори безбарвні, гладкі, яйцеподібні, овальні або краплеподібні, з різко загостреною основою та краплями всередині; розміри 5-6.5 × 3.5-4.5 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Деревний гриб, що викликає буру кубічну гниль деревини, спочатку ядрової деревини, потім заболоні. За одними описами, він є небезпечним паразитом, який вражає і здорові дерева, що призводить до їх загибелі протягом кількох років; за іншими - сапротрофом і зрідка слабким паразитом. Переважно листяні дерева: дуби, берези, верби, плодові дерева, а також тополі, робінія звичайна та буки; на хвойних дуже рідко. У Середземномор’ї на ріжковому дереві (Ceratonia) та евкаліпті.

Поширення. Космополітичний вид, на всіх континентах, крім Антарктиди; найчисельніший у Північній півкулі. Поширений у Польщі, частіше в парках, вздовж доріг, у садах і на присадибних ділянках, ніж у лісах. За законом не охороняється.

Плодоношення. Плодові тіла однорічні; з квітня по жовтень, переважно навесні; за деякими описами в Європі з квітня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Laetiporus persicinus — Згадується як вид, з яким його можна переплутати; детальні відмінності - дані відсутні.
• Laetiporus huroniensis, L. gilbertsonii — Небажані реакції (блювота, лихоманка) пов’язані з плутаниною з цими видами; L. huroniensis росте на тсузі канадській, L. gilbertsonii на евкаліпті. Північноамериканські види.
• Grifola frondosa (грифола кучерявенька) — Згадується головним чином через схожу англійську назву (hen vs. chicken of the woods); зовнішній вигляд інший: сіро-коричневі, кущисті капелюшки з білими порами.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українській народній традиції через характерне яскраве забарвлення та несподівану появу на деревах цей вид іноді образно називають «відьминою сіркою» або «курячим грибом».
• В Україні трутовик сірчано-жовтий поширений повсюдно від Полісся до Карпат, найчастіше оселяючись у старих дубових гаях, заплавних верболозах та традиційних присадибних садах.
• Цей гриб не має охоронного статусу і не внесений до Червоної книги України, оскільки є широко поширеним і звичним мешканцем вітчизняних листяних лісів і парків.