Lepiota brunneoincarnata

Опис

Лепіота коричнево-червонувата є невеликим грибом з капелюшком завширшки кілька сантиметрів, вкритим коричневими, винно-коричневими або фіолетово-коричневими лусочками на світло-рожевому тлі, зазвичай з більшою лускою в центрі. Гриб має білі вільні пластинки, тонку рожевувато-коричневу ніжку з кільцеподібними лусками та вузьким кільцем, яке з часом зникає. М’якуш злегка червоніє і має фруктовий запах.

Він росте з липня по жовтень на узліссях, у парках і садах, на газонах та на багатому на гумус ґрунті. У Польщі він рідкісний і занесений до Червоного списку, але він поширеніший у південній Європі.

Через місця свого зростання його легко сплутати з опеньком луговим або рядовкою землеристою, що спричиняло отруєння. Він містить аматоксини, як і бліда поганка. Не збирайте дрібні лепіоти для вживання в їжу; отруту неможливо видалити на кухні.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2,7–6 см. Спочатку опуклий з тупим бугорком (або напівсферичний), пізніше розпростертий, у старших екземплярів трохи увігнутий; край загорнутий. Шкірочка розтріскана на зернисті луски: коричневі, винно-коричневі або фіолетово-коричневі луски на світло-рожевому тлі; рудувато-коричневі у молодих, вицвітають з віком до блідо-рожевувато-коричневих. Зазвичай у центрі є велика, цільна луска. М’якуш у капелюшку м’ясистий.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки вільні (не прирослі до ніжки), від блідо-кремових до білих, рідкі, іноді роздвоєні, з дрібними проміжними пластинками; краї дуже дрібно зазубрені.

Ніжка

Висота 2–5 см, діаметр 0,3–0,9 см, циліндрична. Вузьке кільце зникає у зрілих плодових тілах. Вище кільця білувата до рожевувато-коричневої, нижче нього рожевувато-коричнева до блідо-фіолетової, з кількома зламаними кільцеподібними коричневими лусками, розташованими одна над одною (також описується як темно-коричнева кільцева зона).

М’якуш

Білий, стає злегка червоним при пошкодженні та на зрізі. Запах фруктовий (описується як запах незрілого фрукта); смак м’який — його ніколи не можна випробовувати; не пробуйте на смак м’якуш жодного підозрілого гриба.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори еліптичні до овальних, 6–9 × 3,5–5 мкм (в описах наводяться різні діапазони), декстриноїдні (червоно-коричневі в реактиві Мельцера).

Місця зростання й поширення

Екологія. Спосіб живлення не описаний (лепіоти зазвичай є сапротрофами); росте поодинці або невеликими групами на узліссях, у парках і садах, на голому багатому на гумус ґрунті, часто в місцях людської діяльності, а також на газонах і полях.

Поширення. Рідкісний у Центральній Європі, частіший у Південній Європі та в теплих регіонах Європи, а також у Великій Британії та Німеччині; в Азії від Туреччини та Ірану до східного Китаю. Рідкісний у Польщі: до 2003 року описаний лише з Розточанського національного парку; у Червоному списку рослин і грибів Польщі (2006) має статус V (вразливий). Він також з’являється у списках видів під загрозою в Німеччині та Данії. Юридично не захищений.

Плодоношення. З липня по жовтень.

З чим можна сплутати?

• Marasmius oreades (опеньок луговий) — Росте на газонах (часто колами), капелюшок світло-коричневий без лусок.
• Tricholoma terreum (рядовка землериста) — Описано випадок помилки з рядовкою землеристою (отруєння родини в Салон-де-Прованс); детальні відмінності — немає даних.
• Macrolepiota procera (гриб-парасолька великий) — Іноді плутають; детальні відмінності — немає даних.
• Agaricus bisporus (печериця двоспорова) — Описано отруєння в Туреччині після того, як його зібрали разом з печерицями; відмінності — немає даних.
• Lepiota brunneolilacea, Lepiota helveola (лепіота буро-рожевенька) — Також отруйні, дрібні лепіоти; L. brunneolilacea має сірувато-зелене кільце і росте на піщаних ґрунтах.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб найчастіше трапляється у південних степових регіонах та в Криму, де зростає у штучних лісосмугах, міських парках і скверах.
• У степовій зоні України через характерний зовнішній вигляд цю лепіоту нерідко плутають із молодими печерицями або дрібними видами грибів-парасольок.