Lepiota castanea

Опис

Лепіота каштанова — це дуже маленький гриб: шапинка зазвичай 1–4 см у діаметрі, рудувато-коричнева до червоно-коричневої, розтріскана на дрібні лусочки, які оголюють білу або кремову основу. Пластинки білі або кремові, не приростають до ніжки. Тонка ніжка має білу гладку верхню частину, а нижче зони кільця вона луската та брунатного кольору; справжнє кільце зазвичай відсутнє.

Це сапротроф, що росте в листяних та хвойних лісах, найчастіше з вересня по листопад, поодинці або невеликими групами. У Польщі її поширення маловивчене.

Це смертельно отруйний вид, що містить аматоксини, і водночас маленький та подібний до багатьох інших лускавниць, які можна відрізнити лише під мікроскопом. Не збирайте жодних маленьких грибів із лускатою шапинкою та вільними білими пластинками. Отруту неможливо видалити на кухні.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Маленька: діаметр 1–4,5 см (описи також наводять значення до 3 см); спочатку опукла, згодом пласка з тупим горбиком. Поверхня оранжево-коричнева до червоно-коричневої, концентрично розтріскана на зернисті, волокнисті лусочки із загнутими назад кінчиками, на білому чи кремовому тлі. Край світліший та менш лускатий.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки вільні (не приростають до ніжки), черевчасті, скупчені, завшвишки близько 3 мм, із рівними краями; колір від білого до кремового.

Ніжка

Висота 4–6 см (описи також наводять значення до 8 см), товщина 1,8–3 мм, циліндрична, дещо розширена до основи, спочатку суцільна, згодом порожниста. Зазвичай немає кільця — лише зона кільця на приблизно 2/3 висоти. Вище зони ніжка гладка, біла; нижче неї луската, світло-коричнева до коричневої, лусочки розташовані у вигляді вінця, кольору шапинки. Білі міцеліальні шнури ростуть від основи.

М’якуш

Білі, запах подібний до запаху лускатки смердючої (Lepiota cristata); смак описаний як м’який — його ніколи не можна випробовувати; не куштуйте м’якоть цього чи будь-якого підозрілого гриба.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори тонкостінні, доволі нерегулярної форми, з великим бічним відростком, амілоїдні, 9,5–13 × 3,8–5,2 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф. Росте в листяних та хвойних лісах, на глинистих і лужних ґрунтах, але також кислих, на хвойній підстилці; поодинці або невеликими групами.

Поширення. Широко поширений у Європі, Північній Америці та помірних поясах Азії; також зафіксований в Індії, Непалі, Таїланді та Папуа Новій Гвінеї. У Польщі до 2003 року було відомо 7 місцезроходжень, поширення маловивчене; вид не входить до Червоного списку 2006 року. Юридично не охороняється. Іноді описується як не дуже поширений.

Плодоношення. З вересня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Lepiota brunneoincarnata (лепіота коричнево-червонувата) — Шапинка з фіолетовим відтінком, ніжка нижче кільця зонально луската. Вид також вважається сильно отруйним.
• Lepiota pseudohelveola (лускавниця блідо-рожева) — Має перетинчасте кільце, немає червонуватих відтінків на шапинці.
• Lepiota boudieri (лускавниця Будьє) — Шапинка менш луската, неприємний запах.
• Macrolepiota procera (парасолька велика) — Парасолька велика в багато разів більша, з рухомим кільцем і змієподібним малюнком на ніжці. Подальші відмінності — даних немає.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• Українська назва «лепіота каштанова» походить від характерного іржаво-коричневого забарвлення лусочок на її шапинці, які нагадують колір шкірки стиглого каштана.
• В Україні цей вид вважається рідкісним і трапляється переважно поодиноко або невеликими групами у хвойних та мішаних лісах Полісся і Лісостепу.
• Через характерні лусочки на шапинці цей гриб в українських лісах часом помилково плутають із молодими плодовими тілами великих грибів-зонтиків.