Lepiota cristata

Опис

Лускавниця гребінчаста — це невеликий гриб: шапинка зазвичай 3–4 см у діаметрі, білувата, вкрита концентричними іржаво-бурими лусочками, з темнішим червонувато-бурим горбком у центрі. Пластинки білуваті та вільні, ніжка струнка, кремово-біла, з тонким кільцем, яке швидко зникає. Найхарактернішою ознакою є неприємний запах, що нагадує палену гуму або дощовики.

Це сапротроф і дуже поширений вид: росте з травня по жовтень групами вздовж трав’янистих стежок, у садах, хащах, на компості та в лісах усіх типів, часто в багатих на азот місцях, поруч із кропивою та бузиною.

Це отруйний вид (за деякими описами неїстівний). Його легко сплутати з іншими дрібними лускавницями, деякі з яких — як-от лускавниця каштанова — смертельно отруйні. Не збирайте дрібні лускавниці. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 3–4 см (в описах також вказується 1–5 см; на субстраті, багатому на азот, напр. компості, до 8 см). Молодий — закритий конус, потім розпростертий, з чітким горбком; горбок інтенсивно червонувато-бурий або темно-оχристий. Решта поверхні від білуватої до кремової, вкрита концентрично розташованими світло-оχристими до червоно-бурих лусочками.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки від білуватих до кремових (буріють з віком), вільні (не прирослі до ніжки), густі, злегка випуклі.

Ніжка

Струнка, циліндрична, булавоподібно потовщена біля основи; висота до 6–7 см, товщина приблизно 2–7 мм. Поверхня кремово-біла, майже гладка або з кількома фібрилами кольору шапки. У молодших екземплярів тонке, мембраноподібне, лійкоподібно підняте, крихке кільце, яке з віком зникає. Ніжка спершу щільна, у старших порожниста.

М’якуш

Тонка, біла, рожевувата в кірці ніжки. Запах сильний, неприємний — описується як запах дощовиків, паленої гуми, рибний або гумовий; смак описується як м’який і приємний — його не можна випробовувати; не куштуйте м’якуш цього чи будь-якого підозрілого гриба.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий (різновид Lepiota cristata var. viridispora — сіро-зелений). Спори клиноподібні або кулясті, гладкі, зі спинним шпорцем, сильно або слабо декстриноїдні; розмір 5–8 × 3–5 мкм (в описах також вказується 7–8,5 × 3–4 мкм).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф. Росте поодинці та групами в місцях, змінених людиною: вздовж трав’янистих лісових стежок, на стежках і узбіччях, у садах (особливо затінених і вологих), хащах, парках, на пасовищах, у лісах усіх типів, на складах деревини та на компостних купах, особливо в місцях, збагачених сполуками азоту. Його часто супроводжують бальзаміночка дрібно квітка, кропива та бузина.

Поширення. На всіх континентах, крім Антарктиди, та на багатьох островах (зокрема в Європі, північній Азії, Північній Америці, Новій Зеландії); поширений у Центральній Європі, ймовірно, найчастіше зустрічається серед лускавниць. Юридично не охороняється.

Плодоношення. З травня по жовтень.

З чим можна сплутати?

• Lepiota clypeolaria (парасолька щитоподібна) — Має волокнисту структуру на ніжці.
• Lepiota castanea, Lepiota boudieri та інші лускавниці — Лускавницю гребінчасту можна відрізнити за винятково добре розвиненим білим кільцем, але в екземплярів зі зниклим кільцем достовірна ідентифікація можлива лише мікроскопічно. Lepiota castanea є смертельно отруйною.
• Lepiota ignivolvata — Має яскраво-оранжеве або червоно-буре кільце низько на ніжці.
• Lepiota lilacea — Рідкісна, отруйна; від фіолетових до фіолетово-бурих кольорів.
• Lepiota saponella — Мильний запах, брудні пластинки, дрібніші лусочки; спори більш трикутні.
• Macrolepiota procera (гриб-парасолька великий) — Гриб-парасолька великий іноді плутають із цим видом. У Великій Британії лускавниці розмовно називали «парасольками», що заохочувало помилки; гриб-парасолька великий у рази більший, з рухомим кільцем і змієподібним малюнком на ніжці.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні лепіота гребінчаста трапляється повсюдно — від вологих лісів Полісся та Лісостепу до міських парків і садів, нерідко оселяючись у заростях кропиви вздовж стежок.
• Через значну поширеність та відсутність загрози для популяції цей вид не внесений до Червоної книги України і не має жодного охоронного статусу.
• В українських лісах цей гриб іноді плутають із спорідненими видами дрібних парасольок, проте характерний різкий запах паленої гуми дозволяє швидко розпізнати небезпечну знахідку.