Mycena pura

Опис

Міцена чиста — це невеликий, тендітний гриб із капелюшком 2–6 см завширшки та тонкою, порожнистою, крихкою ніжкою. Молоді плодові тіла бузкові або фіолетові, але з віком вони вицвітають і стають білавими, жовтуватими, рожевими, бурими, навіть рудуватими, тому за забарвленням її не впізнати. Пластинки білаві або сіруваті, часто з рожевим чи фіолетовим відтінком, а м’якуш пахне та має смак редиски.

Вона дуже поширена: росте з весни до осені в листяних, хвойних і мішаних лісах, у чагарниках, на луках та пасовищах.

Її легко сплутати з отруйною міценою рожевою та з лаккарією аметистовою. Вона містить мускарин, тому її не слід збирати для вживання в їжу. Запах редиски недостатній для того, щоб вважати гриб безпечним.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–6 см; спочатку випуклий до дзвоникоподібного, потім розпростертий. Поверхня гола. Молоді плодові тіла бузково-фіолетові; з віком колір сильно змінюється (білавий, жовтуватий, рожево-бурий, рудуватий). Колір недостатній для ідентифікації виду.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки помірно густі, виїмчасто прирослі до ніжки, від білаватих до сірувато-білих, часто з рожевим або фіолетовим відтінком; біля ніжки часто з’єднані анастомозами (сполучними жилками).

Ніжка

Висота 4–10 см, товщина 0,4–0,6 см, циліндрична, порожниста, крихка. Поверхня блискуча, гладка або з тонкими волосками, білавата або кольору капелюшка. Кільця немає.

М’якуш

Водянистий, білавий або сіруватий. Запах і смак виразно редископодібні. Її не можна куштувати на смак — вид отруйний.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори довгасто-еліптичні до майже циліндричних, слабко амілоїдні або неамілоїдні, гладкі, 6–10 × 3–4 мкм. Базидії 4-спорові.

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф. Накопичує бор і проявляє слабку біолюмінесценцію, видиму вночі.

Поширення. Широко поширена, на всіх континентах, крім Антарктиди. У Європі північна межа її ареалу проходить через Ісландію та північну Скандинавію; у Центральній Європі це один із найчастіших грибів, у Польщі дуже поширений. Росте в листяних, хвойних і мішаних лісах, у чагарниках, а також на луках, закинутих землях і пасовищах. Не є юридично захищеною в Польщі.

Плодоношення. З весни до осені.

З чим можна сплутати?

• Mycena rosea (міцена рожева) — Отруйна; часто має таке ж рожеве забарвлення і є морфологічно дуже схожою. Вона не трапляється в хвойних лісах; у листяних лісах її важко відрізнити від M. pura. Запах редиски є підказкою, але його не можна перевіряти куштуванням.
• Mycena pelianthina (міцена пеліантова) — Має темніші пластинки та темніше забарвлені краї пластинок.
• Laccaria amethystina (лакарія аметистова) — Іноді плутають із міценою чистою; детальні відмінності: немає даних.
• Clitocybe nuda, Laccaria amethysteo-occidentalis, Mycena purpureofusca — Схожі; детальні відмінності: немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні міцена чиста трапляється повсюдно — від вологих поліських борів до карпатських бучин, де рясно росте на ґрунті та лісовому опаді.
• В українських лісах цю отруйну лілову міцену нерідко плутають з іншим поширеним грибом, лаковицею аметистовою, через їхнє оманливо схоже бузкове забарвлення.