Pholiota squarrosa

Опис

Pholiota squarrosa росте пучками, часто великими, на стовбурах та біля основи дерев. Шапинка діаметром 2–15 см, від охристої до бурої, густо вкрита відстовбурченими лусками, такими ж, як і на нижній частині ніжки. Пластинки спочатку жовтуваті, потім іржаво-бурі, на ніжці є волокнисте кільце, а м’якуш жовтуватий, із запахом і смаком, що нагадують редьку.

Він росте з червня по листопад, найчастіше на ослаблених або мертвих листяних деревах, і є звичайним у Польщі. Як вторинний паразит викликає білу гниль деревини.

Його можна сплутати з опеньком справжнім, але опеньок справжній має білі спори та дрібні лусочки, які легко стираються. Pholiota squarrosa вважається отруйним: він викликав отруєння, особливо в поєднанні з алкоголем. Не збирайте його для їжі.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 2–15 см (в описах також вказується 3–12 см). Молоді яйцеподібні та закриті, потім напівсферичні, зрештою плоскі; край довгий час залишається загорнутим. Колір охристий, охристо-бурий до бурого, темніший посередині (в описах також вказується жовто-бурий до рудувато-бурого). Поверхня густо вкрита відстовбурченими, загнутими назад лусками.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки тісні, прирослі (іноді виїмчасті або злегка спускаються на ніжку), зеленувато-бурі або жовтуваті під покривалом, потім іржаво-бурі.

Ніжка

Висота 4–8 см (в описах також вказується 4–12 см), товщина до 12–15 мм, волокниста, кольору шапинки, більш-менш рівної товщини. Загальне покривало утворює товстий волокнистий кіль у верхній частині; вище кільця ніжка гладка, нижче вкрита лусками, як і шапинка.

М’якуш

Жовтуватий, не змінює колір при пошкодженні. Смак різкий, редькоподібний (у деяких описах: м’який, злегка редькоподібний); запах описують по-різному: часник, лимон, редька, цибуля або скунс. Не куштуйте його на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок бурий (від коричного до іржаво-бурого). Спори гладкі, еліпсоїдні, неамілоїдні; розмір 6–8 × 3,5–4,4 мкм (в описах наводяться інші діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф і вторинний паразит (уражає пошкоджені або ослаблені дерева), що викликає білу гниль деревини, яка може знищити дерево за кілька років. Росте пучками на поваленій деревині або біля основи живих листяних дерев (береза, граб, бук, ясен, тополя, біла акація, верба, горобина, липа, дуб), значно рідше хвойних (ялиця, ялина).

Поширення. Північна та Центральна Америка (у Мексиці лише в хвойних лісах), Європа, Азія. Поширена в Польщі. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З літа до осені, з червня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Armillaria mellea (опеньок справжній) — Споровий порошок білий (у Pholiota squarrosa — бурий); опеньок справжній має лише дрібні лусочки, які легко стираються пальцем; плодові тіла менш масивні.
• Pholiota squarrosoides (лускарниця гостролуската) — Блідіший край шапинки, шапинка клейка між лусками, м’якуш білий, без запаху, менші спори; за деякими описами росте лише на мертвій буковій деревині.
• Gymnopilus junonius (гімнопіл Юнони) — М’якуш дуже гіркий, шапинка і ніжка без лусок.
• Leucopholiota decorosa — Білі, вузько прирослі пластинки з дрібнозубчастими краями; білі неамілоїдні спори.
• Pholiota aurivella, P. populnea, P. terrestris — Вказані як подібні; детальні відмінності — немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні лускатка звичайна є досить поширеним видом у лісах Полісся, Лісостепу та Карпат і через свою високу чисельність не має охоронного статусу в Червоній книзі України.
• В українських лісах її нерідко плутають зі справжніми опеньками через спільну схильність оселятися великими щільними зростками на старих пнях та деревах.