Pluteus cervinus

Опис

Плютей бурий має капелюшок діаметром 5–12 см, спочатку дзвоникуватий або напівсферичний, згодом плоский, у відтінках коричневого та сірого, від світлого до майже чорно-коричневого, зазвичай темніший у центрі. Поверхня гладка і злегка шовковиста, блискуча в дощову погоду. Пластинки під капелюшком вільні: білуваті у молодих плодових тіл, згодом рожеві. Ніжка біла, покрита коричневими поздовжніми волокнами, без кільця. М’якоть біла і пахне редискою або паростками картоплі.

Він росте з весни до пізньої осені на мертвій деревині: на пеньках, повалених стовбурах, в тирсі та серед деревних відходів, як у листяних, так і в хвойних лісах. З’являється поодинці або невеликими групами. У Польщі він дуже поширений.

Три ознаки разом відрізняють його від багатьох інших пластинчастих грибів: він росте на деревині, має вільні пластинки та рожевий відбиток спор. Подібні плютеї, наприклад, ті з чорними краями пластинок або з сірувато-зеленим капелюшком, що ростуть на вербі, можна достовірно розрізнити лише під мікроскопом. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не вживайте в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–12 см, іноді до 15 см; напівсферичний або дзвоникуватий у молодому віці, часто зморшкуватий, згодом опуклий і плаский, іноді з тупим горбиком. Поверхня гладка, матова до шовковисто-блискучої, з тонкими, зануреними темними волокнами, розташованими радіально (видимими під лупою); блискуча у вологу погоду. Колір варіюється від блідо-охристо-коричневого та сіро-коричневого до чорно-коричневого, центр часто темніший; трапляються особини-альбіноти з повністю білим капелюшком.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки вільні, тобто не доходять до ніжки, досить густі, здуті. Кремово-білі у молодих плодових тіл, потім з рожевим відливом, і лососево-рожеві при повній зрілості (від дозрівання спор).

Ніжка

Висота 5–12 см, товщина 0,5–2 см (іноді до 3 см), циліндрична, рідше булавоподібна, зазвичай трохи товща біля основи. Поверхня біла до брудно-білої, вкрита темнішими коричневими волокнами, що утворюють поздовжні смуги. Без кільця. Щільна в молодому віці, порожниста у старих екземплярів.

М’якуш

Біла або білувата; м’яка і податлива в капелюшку, досить крихка в ніжці. Запах досить сильний, рафаноїдний (як редиска) або нагадує паростки картоплі, підвальний; смак м’який, затхлий або земляний, в деяких описах з часом злегка гіркуватий. Не куштуйте м’якоть на смак для ідентифікації гриба.

Споровий відбиток і спори

Відбиток спор від рожевого до рожево-коричневого. Спори гладкі, від еліпсоїдних до широко еліпсоїдних, прибл. 6.5–8 × 5–6.5 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф на гниючій деревині листяних і хвойних дерев: на стовбурах, пеньках, товстіших повалених гілках, коренях, корі, тирсі та деревних відходах; не росте на тонких гілочках. Особливо рясний на вологій тирсі та купах гниючої деревної тріски. Плодові тіла поодинокі або невеликими групами.

Поширення. На всіх континентах, окрім Африки та Антарктиди, та на багатьох островах. Поширений у Європі та східній Північній Америці; рідкісний і, ймовірно, занесений у західній Північній Америці. Дуже поширений у Польщі, в хвойних, листяних і мішаних лісах. Не перебуває під правовою охороною в Польщі.

Плодоношення. З весни до пізньої осені (квітень–грудень у Європі).

З чим можна сплутати?

• Pluteus atromarginatus (польська: drobnołuszczak czarnoostrzowy) — Темно-коричневі або чорні краї пластинок; росте на хвойній деревині.
• Pluteus salicinus (польська: drobnołuszczak zielonawoszary) — Капелюшок чорно-сірий, без коричневих тонів; росте на деревині верби.
• Megacollybia platyphylla (польська: pieniążnica szerokoblaszkowa) — Більш віддалені, ширші, завжди білі пластинки, прирослі до ніжки; численні ризоморфи біля основи ніжки; білий відбиток спор.
• Види Entoloma (рожевопластинкові) — Подібно забарвлені види мають пластинки, прирослі до ніжки (не вільні) та характерні кутасті спори.
• Інші види Pluteus (зокрема P. rangifer, P. elaphinus, P. hongoi, P. exilis) — Кілька схожих плютеїв; достовірне розрізнення можливе лише за допомогою мікроскопічного дослідження.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні плютей оленячий трапляється повсюдно — від лісів Карпат і Полісся до байрачних дібров степової зони, де він активно оселяється на старих пнях та залишках листяних порід.
• Цей гриб не внесений до Червоної книги України, оскільки є одним із найпоширеніших природних санітарів лісу, що швидко освоює мертву деревину по всій території країни.
• У лісах України цей гриб іноді плутають із представниками роду ентолома через схожий рожевий колір пластинок у зрілих екземплярів, проте плютей легко відрізнити завдяки росту саме на деревині, а не на ґрунті.