Neoboletus erythropus

Опис

Neoboletus erythropus має темно-коричневу, замшеподібну шапку діаметром до 20 см, дрібні оранжево-червоні пори та жовту ніжку, густо вкриту цеглясто-червоними цяточками. Усі пошкоджені частини, особливо трубочки та м’якуш, швидко синіють, іноді до темно-синього або чорного кольору. Запах слабкий, смак м’який.

Він росте з травня до пізньої осені в листяних та хвойних лісах, частіше в горах, ніж на низинах, під ялицями, буками, грабами, ялинами та дубами. Жовтувата різновидність дуже рідкісна в Польщі.

Червоні пори та синіння дозволяють легко сплутати його з іншими червонопористими болетовими, зокрема отруйними чи неїстівними. На ніжці є цяточки, а не сіточка; якщо ви не впевнені, не збирайте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр до 20 см; у молодих — напівсферична, потім випукла до розпростертої. Поверхня спочатку суха, замшеподібна, оксамитова, згодом гладка та гола. Колір темно-коричневий (в описах також каштановий), іноді з охристими плямами. Темніє при пошкодженні.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки довгі, виїмчасті біля ніжки; у молодих плодових тіл жовті до оливкових (в описах також жовто-зелені), у старших — іржаві. Пори дрібні, оранжево-червоні (у молодих жовті, з віком іржаві). При пошкодженні трубочки та пори сильно синіють, аж до чорного.

Ніжка

Висота 4-15 см, товщина 2-5 см; спочатку булавоподібна, потім булавоподібна або бочкоподібна, суцільна. Жовта, дуже густо вкрита цеглясто-червоними, нерегулярними цятками або фібрилами — не сіткою; у верхній частині цяток менше, і ніжка там більш жовта.

М’якуш

Жовтий; при розрізанні чи пошкодженні швидко стає темно-синім. Смак м’який, запах слабкий. Сирий м’якуш куштувати не слід.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок оливково-коричневий. Спори еліптично-веретеноподібні, гладкі; розміри 13-18 × 5,5-6,5 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб (ектомікориза). Типова різновидність росте переважно під ялицями, грабами, буками, ялинами, дубом черешчатим та липою; жовтувата різновидність — під дубами та буками. Він часто росте в тих самих місцях, що й білий гриб.

Поширення. Згідно з деякими описами, відомий лише в Європі та Японії; за іншими — також у Північній Америці (під назвою N. luridiformis). Доволі поширений у Польщі, значно частіший у горах, ніж на низинах. Жовтувата різновидність дуже рідкісна в Польщі; Червоний список: E (під загрозою зникнення). Не охороняється законом (Dz.U. 2014, поз. 1408).

Плодоношення. З травня до пізньої осені (за деякими описами — влітку та восени).

З чим можна сплутати?

• Caloboletus calopus (Боровик гарноніжковий) — Гіркий та неїстівний. Молоді плодові тіла іноді плутають, оскільки вони часто ростуть разом. Neoboletus erythropus має червоні цяточки на ніжці замість сіточки, червоні трубочки у старших (замість жовтих) та темнішу шапку.
• Suillellus queletii (Боровик Келе) — Шапка оливково-коричнева, оранжево- або цеглясто-червона, пори оранжеві, ніжка біля основи карміново-червона.
• Suillellus luridus (дубовик) — Ніжка з чіткою сіточкою з видовженими петлями замість дрібних червоних цяток; віддає перевагу вапняковим ґрунтам.
• Rubroboletus satanas (Боровик сатанинський) — Помірно отруйний; ніжка з сіточкою, шапка дуже бліда, білувата.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Українських Карпатах та на Прикарпатті через миттєве забарвлення пошкоджених місць у темний колір цей вид отримав народну назву «синяк».
• В Україні цей гриб найчастіше зустрічається у гірських букових та смерекових лісах Карпат, а також на Поліссі, тоді як у степовій зоні він практично відсутній.
• Через червонуваті пори та посиніння на зламі недосвідчені збирачі в українських лісах нерідко плутають його з чортовим грибом.