Rubroboletus satanas

Опис

Боровик сатанинський — це масивний, важкий боровик із сіруватим, схожим на замшу капелюхом, який може сягати понад 20 см у діаметрі. Найбільш характерними є трубочки з червоними порами (жовто-оранжевими у молодих екземплярах) та товста, бочкоподібна ніжка, жовта зверху і кармінно-червона знизу, вкрита сіточкою. М’якуш повільно синіє на зрізі, а в старих плодових тілах пахне неприємно, як падаль.

Він росте з липня по вересень у теплих листяних лісах, особливо під дубами та буками, на вапнякових ґрунтах. У Польщі він дуже рідкісний і вимирає, тому перебуває під суворим видовим захистом.

Недосвідчений збирач може сплутати його з боровиками, особливо коли молоде плодове тіло. Усі боровики з червоними порами та м’якушем, що синіє, слід вважати підозрілими і не збирати. Якщо ви не впевнені у виді, не збирайте і не їжте його.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр зазвичай 6–30 см (винятково до 40–50 см), ймовірно, найбільший боровик у Європі. Напівкруглий із загорнутим краєм у молодому віці, потім подушкоподібний і плаский, товстий, щільний. Колір сірувато-білий, сріблясто-білий або кремовий, оливковий, охристий, жовтуватий або з коричневим відтінком у старих плодових тілах; коричнево-охристий при натисканні. Шкірочка матова, суха або замшоподібна (дрібноповстиста), гладка з віком, у вологу погоду може бути злегка липкою; щільно прикріплена до м’якуша, не знімається.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки вільні або злегка прирослі, завдовжки до приблизно 3 мм, спочатку жовтуваті або зеленувато-жовті, потім криваво-червоні, буро-оливкові у старих; синіють при пошкодженні. Пори округлі, спочатку жовті або оранжеві, потім червоніють від боку ніжки, у повній зрілості кармінні або пурпурово-червоні, оливкові у дуже старих; синіють одразу при доторканні.

Ніжка

Висота 5–15 см (винятково до 20–25 см), товщина 3–8 см, щільна, масивна, спочатку куляста або циліндрична, потім бочкоподібна з чітко бульбоподібною основою, часто ширша за довжину. Колір: від жовтого до оранжевого під капелюхом, рожево-червоний знизу, кармінний або пурпурово-червоний до основи. Вкрита тонкою жовтуватою до червонуватої сіточкою з шестикутними вічками, іноді лише у верхній половині ніжки.

М’якуш

Білуватий, товстий, губчастий, іноді жовтий або соломистий у молодих плодових тілах, може бути червонуватим біля основи ніжки. Повільно блідо-синіє на зрізі, інтенсивніше навколо верхівки ніжки та над трубочками. Запах слабкий, приємний, мускусний у молодих плодових тілах; чітко неприємний, схожий на падаль, у старих. Смак м’який, описаний як горіховий у молодих екземплярах; його не можна куштувати; не куштуйте м’якуш цього чи будь-якого підозрілого гриба.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок оливковий (оливково-зелений). Спори гладкі, веретеноподібні до еліпсоїдних. Розміри близько 10–16 × 4,5–7,5 мкм (описи дають суперечливі цифри).

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризний гриб (ектомікоза), переважно з дубом та їстівним каштаном, також з грабом, буком та липою. Росте в теплих листяних та мішаних лісах, віддає перевагу вапняковим ґрунтам.

Поширення. Європа, переважно її тепліші частини; рідкісний скрізь. У Польщі дуже рідкісний і вимирає (Червоний список 2006: E — зникаючий), з ізольованими місцезнаходженнями, відомими, зокрема, в Качавських горах та Краківсько-Ченстоховській височині, а також іншими, описаними, наприклад, у Понідзжі. У Польщі він перебуває під суворим видовим захистом. Старі повідомлення з Північної Америки стосуються іншого виду (Rubroboletus eastwoodiae).

Плодоношення. З липня по вересень (літо та рання осінь).

З чим можна сплутати?

• Rubroboletus rhodoxanthus — Також рідкісний; рожевуватий відтінок капелюха, ніжка циліндрична або булавоподібна з густою, добре розвиненою сіточкою, лимонно-жовтий м’якуш синіє лише в капелюсі; росте переважно на кислих ґрунтах.
• Caloboletus calopus — Більш поширений, зазвичай пов’язаний із хвойними; пори залишаються жовтими навіть у старих екземплярів, ніжка більш струнка, м’якуш гіркий.
• Suillellus rubrosanguineus — Росте в хвойних лісах, під ялиною або ялицею; рожевуватий відтінок капелюха, менші спори.
• Rubroboletus legaliae та Rubroboletus pulchrotinctus — R. legaliae: віддає перевагу кислим ґрунтам, рожевуватий відтінок капелюха, м’якуш синіє на ширшій площі; R. pulchrotinctus: рідкісний, середземноморський, пори залишаються жовтими або оранжевими, ніжка без яскраво-червоного кольору.
• Boletus edulis та Boletus reticulatus — Види, які іноді плутають. Боровики не мають червоних пор чи червоної ніжки із сіточкою і не синіють. Детальні відмінності: немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб вважається надзвичайно рідкісним і занесений до Червоної книги України, трапляючись здебільшого у дубових гаях Закарпаття, Лісостепу та Криму.
• Українська народна назва «чортів гриб» походить із давніх забобонів, оскільки здатність світлої тканини гриба швидко синіти на зламі селяни приписували впливу нечистої сили.
• В українських лісах цю знахідку часом плутають із дубовиком звичайним, від якого вона чітко відрізняється характерною світло-сірою шапкою.