Paxillus involutus

Опис

Свинуха тонка — це коричневий, злегка лійкоподібний гриб із капелюшком діаметром до приблизно 13 см і чітко загорнутим краєм. Капелюшок від оливково-коричневого до іржавого, слизистий у вологу погоду. Пластинки від жовтуватих до іржавих, густі й спускаються на коротку ніжку, стають коричневими при дотику та пошкодженні. М’якуш також стає коричневим при розрізанні.

Він росте з літа до осені майже в кожному типі лісу, під березами, дубами, вільхами, соснами та ялинами, зазвичай групами, також на газонах. У Європі він поширений.

Сьогодні він вважається отруйним: у деяких людей він викликає небезпечну імунну реакцію, навіть якщо вони їли його роками без симптомів. Не збирайте його для їжі.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр до 12–13 см (описи також дають зазвичай 4–12 см, не більше 15 см); у молодому віці м’яко випуклий із чітко загорнутим краєм, пізніше плаский або лійкоподібний і увігнутий, край усе ще загорнутий. Колір жовто-коричневий, оливковий, охристо-коричневий або рудувато-коричневий. Дрібно повстистий у молодому віці, пізніше голий; темно-коричнево плямистий при пошкодженні; у суху погоду сухий і блискучий, у вологу погоду дуже слизистий.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки тонкі, густі, чітко нисхідні на ніжку, розгалужені, жовтуваті або іржаві, стають коричневими при пошкодженні; у молодих екземплярів зморшкуваті, нерегулярні та анастомозують біля ніжки, і можуть нагадувати пори. Вони легко відокремлюються від м’якуша, як трубочки болетових.

Ніжка

Висота 3–7 см, товщина 1–2 см (описи також дають до 3 см), циліндрична, товста, суцільна, гладка, часто звужується донизу, може бути кривою; колір подібний до капелюшка, зазвичай світліший; стає коричневим при пошкодженні. Без кільця.

М’якуш

Жовтий, жовтувато-білий або блідо-охристий, спочатку щільний, пізніше м’який, стає рудувато-коричневим або іржаво-коричневим при розрізанні. Смак злегка кислуватий, запах слабкий. Не куштуйте цей гриб на смак.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок охристо-коричневий до коричневого. Спори еліпсоїдні, гладкі; розміри наводяться суперечливо: 8–18 × 4,5–6 мкм і 7,5–9 × 5–6 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Ектомікоризний гриб із широким спектром дерев-господарів: береза, дуб, вільха, сосна, ялина та інші. Частіший у хвойних лісах, надає перевагу вологим місцям і уникає вапнякових ґрунтів; також росте на газонах і старих луках. Захищає дерева від важких металів і деяких патогенів (лабораторні дослідження). Іноді паразитується Hypomyces chrysospermus.

Поширення. Вся північна півкуля в помірній зоні; поширений у Європі. Інтродукований до Австралії, Нової Зеландії, південної Африки та Південної Америки. Зазвичай росте групами. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З літа до осені (описи також дають: пізнє літо та осінь).

З чим можна сплутати?

• Paxillus filamentosus (свинуха вільхова) — Лускатий капелюшок, росте тільки під вільхами; блідо-жовтий м’якуш буріє лише трохи, а темно-жовто-охристі пластинки не змінюють колір при пошкодженні.
• Paxillus obscurosporus — Більші плодові тіла (капелюшок до 40 см), край розправляється з віком, ніжка з кремовим шаром міцелію біля основи.
• Paxillus validus — Капелюшок до 20 см, ніжка приблизно рівної товщини; достовірно відрізняється кристалами в ризоморфах.
• Lactarius spp. (хрящі-молочники), наприклад Lactarius turpis — Грузді та молочні гриби виділяють молочний сік; свинуха не має молочного соку. L. turpis темніший, оливковий.
• Tapinella atrotomentosa, Tapinella panuoides, Phylloporus arenicola — Перераховані як подібні; детальні відмінності: немає даних.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей вид має колоритні народні назви, такі як «свинуха», «підсвинок» або «корівниця», котрі виникли через характерний підгорнутий край шапки, схожий на свиняче вухо.
• Цей гриб надзвичайно поширений у лісах українського Полісся, Карпат і Лісостепу, де часто виростає великими групами під березами, дубами та соснами.
• В українських лісах свинуху тонку інколи плутають із деякими видами груздів, проте її легко вирізнити за пластинками, які швидко набувають бурого кольору при найменшому дотику.